Валя стояла біля плити, помішувала ложкою курячий суп, коли бабуся гукнула, що вона зіпсувала хліб. Вона проігнорувала слова бабусі і продовжила місити ароматні хлібні кульки та з’їдати їх. Вона завжди так робила, коли хвилювалася. Бабуся спитала, чому вона псує хліб і чи чує вона її взагалі? Валя винувато посміхнулася і вибачилася, сказавши, що замислилась. Вона спитала, чи можна їй одягнути сукню, яку пошила для неї бабуся, і бабуся погодилася.
За годину Валя бігла засніженою доріжкою з деком для випічки в руках. Вона збиралася до своєї подруги Наталки, щоб уперше відсвяткувати Новий рік із друзями, а не вдома. Її батьки нарешті дозволили. Коли вона добігла, вже зібралося так багато друзів, що вони ледве вмостилися за столом. Все було так, як домовлялися: кожен щось приніс. Коли увімкнули повільний танець, Валя з нетерпінням чекала, що Сергій запросить її.
Однак, коли вона підвела очі, то побачила свою подругу Наталку, яка танцювала з Сергієм. Валя вискочила на вулицю в пальто, почуваючи себе сумною та засмученою. Раптом до неї підійшов хлопчик на ім’я Слава і запропонував подарувати їй цуценя, щоб підбадьорити її. Валя відмовилася, сказавши, що її мати ніколи цього не допустить. Але все сталося не так, як чекала Валя. За кілька років Валя вийшла заміж за Славу, і в них народилися син, дочка, а потім і онуки. Їхній вірний друг Барбос, якого Слава подарував їй цуценям, прожив із ними майже п’ятнадцять років.