Перший урок після літніх канікул вчителька Надія Іванівна вирішила розпочати з неформального спілкування та запитала учнів, як вони провели свої канікули. Діти були емоційними, розповідаючи про морські подорожі, походи в гори і навіть закордонні поїздки. — А як ти відпочив, Владику? — звернулася вона до хлопчика, що тихо сидів на задній парті. — Хоч ми все літо провели вдома, в місті, але, якщо спитати мою маму, ми відпочили божественно, — почав розповідь Владик, — бо бабуся поїхала на дачу на все літо і не виносила їй мозок.
У класі повисла тиша – на секунду, але потім вчителька не змогла стримати свого сміху. Інші діти теж посміхнулися, вловлюючи гумор у словах Владика. — Ой, Владику, ну ти й жартівник! — видихнула Надія Іванівна, намагаючись прийти до тями. — Ну і як мама провела це «божественне» літо? — Вона багато читала, дивилася фільми, які давно хотіла подивитись, і ми навіть навчилися готувати нові страви разом! – сказав Владик з гордістю в голосі. – Чудово, Владик! — усміхнулася вчителька. — Знаєш, іноді прості радості та тихі моменти важливіші за все інше.
І це також справжній відпочинок. Інші діти кивнули на знак згоди, розуміючи, що іноді щастя — це просто тиша та спокій у домі. На перерві Надія Іванівна розповіла про кумедну відповідь Владика своїм колегам, і це стало хітом дня серед учителів. Але в цій невинній жартівливій відповіді була велика частка правди про те, що іноді справжній відпочинок — це просто час, проведений зі своїми близькими, без зайвого галасу та суєти.