Через п’ять років після розлучення я переїхала до батьків. З першого дня мама підкреслювала, що їм потрібен мир і спокій, натякаючи на те, що я і мої діти – перешкода цьому спокою. Хоча я не очікувала такого холодного прийому, я тихо шукала альтернативи, щоб зберегти наше благополуччя та добрі стосунки з рідними. Раптом з’явилася нагода попрацювати в Чехії. Коли моя мама дізналася про цей шанс заробити, вона швидко вмовила мене на це, пообіцявши подбати про моїх дітей.
Загалом минулого літа я працювала за кордоном, поки діти залишалися з мамою. Після повернення я почула стільки скарг через мою «безвідповідальність», що наступного року я поїхала до Чехії, залишивши дітей уже у дбайливої сусідки. Після повернення я виявила, що здоров’я батька погіршується. Незважаючи на наші стосунки, я залишила гроші на його лікування. Приблизно в цей же час була виставлена на продаж моя орендована квартира.
Вона була ідеальна у всіх відносинах, і я вирішила її купити. Якимось чином батьки дізналися про моє рішення і розлютилися . Вони не могли зрозуміти, навіщо мені вкладати гроші в нерухомість, якщо здоров’я батька перебуває під загрозою. Тепер я не знаю, що робити та що вибрати. Чи правильно все-таки купити собі житло? Як би Ви поступили на моєму місці?