Оксана пізно поверталася додому, коли зустріла Лідію Павлівну – літню місцеву мешканку, яка познайомила її з бездомним собакою у дворі. Про собаку середнього розміру світлого забарвлення з рудими плямами опікувалися багато місцевих жителів, у тому числі Лідія та їхній сусід Іван. Незважаючи на початкове потрясіння, Оксана одразу була зачарована бездомною твариною. Повернувшись додому, Оксана, зворушена виглядом самотнього собаки при світлі ліхтаря, вирішила привести собаку до себе додому.
Її сусід, Іван, підтримав це рішення, пообіцявши допомагати доглядати тварину, оскільки її робочий графік часто вимагав відсутності з дому. Це започаткувало спільну відповідальність Оксани та Івана за бездомного пса, якого вони назвали «Друг». Спочатку мати Оксани, Ніну Петрівну, дратувало поповнення у їхньому будинку. Однак незабаром вона покохала Друга і стала такою ж відданою йому, як і її дочка. Так само Іван знаходив нову радість у спілкуванні з Другом та Оксаною, визнаючи, що їхня компанія полегшила самотність, яку він відчував після розлучення. Друг, Оксана та Іван утворили згуртоване тріо, яке часто бачили разом, гуляляючи у парку.
Згодом відносини Оксани та Івана переросли не тільки у просту дружбу. Вони закохалися та планували одружитися після майбутньої академічної сесії Оксани. Місцева пліткарка Лідія Павлівна відчула себе причетною до їхніх стосунків, запідозривши, що між ними щось буде. Їхня історія кохання, підживлена спільною турботою про Друга, дала місцевим жителям привід для радості і привнесла почуття спільності в їхнє колись ізольоване життя.