Євген, завсідник кафе, що недавно відкрилося неподалік його міста, був здивований, виявивши в ньому Світлану, свою однокласницю. Світлана, яка колись була центром чоловічої уваги, поділилася своїми особистими проблемами – невдалим шлюбом і нездійсненими мріями про сім’ю. Євген, суворий кар’єрист, був зачарований її простотою та наївністю. Він став часто бувати в кафе, ділити зі Світланою чашки кави та обіди, захоплюючись нею дедалі більше.
Побачивши можливість змін, Євген залишив колишню роботу і почав працювати у Світлани експедитором, проводячи велику частину часу поруч із нею. Дні перетворювалися на тижні, а почуття Євгена до Світлани ставали дедалі сильнішими. Він підтримав її, коли вона захворіла, став опорою, коли вона повернулася, і зрештою освідчився їй у коханні. З благословення матері Євген зробив Світлані пропозицію, яка була такою ж несподіваною, як щирою і зворушливою.
Світлана, яка вважала, що любов пройшла повз неї, прийняла його, знайшовши втіху у Євгені. Весілля, яке відбулося на їхньому спільному робочому місці, пройшло в душевній обстановці, у колі друзів, у тому числі й несподіваних гостей – їхніх колишніх однокласників. Мама Світлани спекла традиційний коровай, сподіваючись, що спільна справа доньки та зятя процвітатиме, і побажавши їм щасливого життя, наповненого любов’ю, сімейним теплом та дітьми. Історія кохання Євгена та Світлани – прямий доказ того, що від долі не втечеш! Хто б міг подумати, що через стільки років вони знайдуть один одного знову і цього разу назавжди?