За тиждень до їхньої п’ятої річниці зустрічі Олена із тривогою запитала свого чоловіка-дальнобійника Олега, чи повернеться він вчасно з поїздки. Робота постійно забирала його в дружини, що турбувало Олену, яка завжди просила його подумати про іншу роботу. Олег же не міг уявити нічого іншого. Пара, що познайомилася випадково і одружилася через півтора роки, була нерозлучна, якщо не брати до уваги часті роз’їзди Олега. Це була їхня єдина точка розбіжностей, навіть після народження сина Миколки. На річницю Олег, який повернувся з поїздки, подарував Олені золоті сережки. Пізніше він розповів про свій тривожний план: якщо з ним щось трапиться, він хотів, щоб дружина йшла далі і виховувала Миколку у здоровому середовищі.
Здивована цим, Олена приписала це надто великій кількості ігристого вина. Минули місяці з новими поїздками, дрібними страхами та радісними сімейними канікулами. Миколці виповнилося три роки, і через пару днів після його дня народження Олег вирушив у подорож, яка тривала довше, ніж зазвичай. Звідти він не повернувся. Збожеволіла Олена чіплялася за життя заради Миколки, виконуючи доручення чоловіка – рухатися далі. Через чотири роки до Олени, яка все ще перебувала в горі, підійшов добрий незнайомець, Максим, і запропонував свою допомогу. Вони працювали в одній компанії, але Олена чинила опір його залицянням, залишаючись вірною своєму єдиному коханню – Олегу.
Потім один сон усе змінив. У ньому Олег підвів Олену до Максима, поклавши її руку до нього. Цей знак разом із дивною розмовою змусив Олену все переосмислити. Через десятиліття у Олени та Максима з’явилася велика родина, що любить. Вони виховали двох дочок, Катю та Даринку, та сина – Миколку, які зробили їх бабусею та дідусем семи чудових онуків. Хоча Олена, як і раніше, і любила Олега, у її серці знайшлося місце і для Максима. В оточенні своїх близьких вона відчула повноцінне щастя, виконавши останнє бажання Олега.