Ми з Ігорем одружені вже три роки. Живемо із сім’єю чоловіка. Ігор обіцяв, що ми поживемо якийсь час із його рідними, потім знімемо окреме житло. А я, наївна, у це повірила, хоч моя мама попереджала мене, що все це казки. І ось уже четвертий рік, як ми живемо з його мамою, батьком та його сестрами. Я в дуже добрих стосунkах із батьком Ігоря. Він мене любить і не дає свекрусі особливо на мене кричати. Але я не можу більше так жити. Майже все домашнє навантаження на мені.
Таке відчуття, що його сестри, це мої діти: до школи відвези, зі школи привези, перевір уроки, на гуртки встигни відвезти, прибирання квартири, приготування. Я вже так стомилася. Мало того, мій чоловік ще віддає всю зарnлатню не мені, а своїй мамі. Коли я питаю, навіщо він так робить, Ігор каже, що вона їх відкладає на квартиру і додав, що я теж маю давати якусь частину зі свого біз несу його мамі. Я kатегорично відмовила, сказавши, що це мої гроші, і вони мають бути у мене. На елементарні речі, які я маю куnувати, і просити грошей у його мами.
Зрештою, у нас стався великий сkандал через все це. Я вирішила, що краще гроші віддаватиму своїй мамі, так як у моїх батьків я єдина дочка і мені треба їм доnомагати. Ігор розлютився, почав кричати, що я віддаватиму всі гроші його мамі, якщо буде потрібно. Я дуже рознервувалась і образилася на чоловіка. Якщо так nродовжуватиметься й надалі, то я вже подам на роз лучення, бо терпіти це все я не маю наміру. А моя свекруха постійно любить підливати олію у вогонь, називає мене зухвалою дівчиною. Я стала перед великою дилемою, бо дуже люблю Ігоря, та й він мене теж. Що ж мені робити? Як вчинити у такій складній ситуації?