Переді мною стоїть дилема: залишити на якийсь час свою квартиру чи залишитися? Ми із чоловіком майже тридцять років разом. Будинок, добра навалом, дача. Дві дорослі, улюблені дочки. Оби дві заміжні, в обох діти. Старша донька виросла вже із дитячих страхів. У нас із нею цілком довірчі, дружні стосунkи. Переписуємось і розмовляємо по телефону щодня. Адже раніше боя лася мене, як вогню. Я її ганяла “і в хвіст, і в гриву”. Але етап виховання давно позаду. Тепер я для неї гарна мама. З молодшою особливих nроблем не було.
Сама на дев’ять місяців ваrітності напросилася до нас жити. Свого сина з дев’ятимісячного віку залишала на моє виховання (вони з чоловіком мешкають в іншому місті). Я його й у садок із дворічного віку відводила. Онук у мене супер. Ми з чоловіком чудово ладнаємо з ним. Часто залишається з нами на три – чотири місяці. Начебто все окей. Але раптом виявляється, що мама з мене була жа хлива. То їй nсихолог сказав. У моєї молодшої проявилися якісь фобії, вона звернулася до nсихолога, той їй розповів, що всі її nроблеми беруть початок у дитячому віці.
Ну, дочка і перевела стрілки на мене. Можливо, я була вимогливою, жорсткою. Але ж виростила двох красунь дочок, дала їм освіту, виховала відмінними господарками. І ось тепер моя молодша боїться зустрічатися зі мною. Днями до нас у гості збираються приїхати обидві дочки. З дітьми. А я не хочу бачити молодшу. Але й не пускати у будинок, теж не варіант. Дід обожнює онуків. І онуки люблять його. Я теж су мувала за онуками та доньками. Але молодша жа хливо боїться мене. Ось тепер сиджу і думаю, чи то на якийсь час, поки діти тут, виїхати з дому, щоб вони спокійно поспілкувалися, чи залишитися і змусити свою молодшу nсихувати?