Коли я збирався брати Машу за дружину, я і подумати не міг, яку фатальну помилку я роблю. Перед тим, як зробити своїй дівчині пропозицію, я подивився на неї з усіх ракурсів: яка вона дівчина, якою дружиною стане, якою буде у господарстві та ще багато інших аспектів. Я був упевнений, що роблю правильний вибір, адже Маша здавалася мені ідеальною у всіх сенсах цього слова.
Тільки замість сімейної ідилії з нею я отримав кілька комплексів та зламаних надій, а все через одну єдину рису її характеру. Маша ніколи в мене не вірила. Коли я казав, що хочу починати власну справу, Маша лише зневажливо дивилася на мене і говорила, що я провалюсь, а коли я їй запропонував переїхати в іншу квартиру, дружина почала скиглити, що вона не любить переїзди, та й дітей у нас немає, тож поспішати не треба. Зрозумівши, що жінка поряд зі мною не мотивує, а скоріше ламає мені крила, я вирішив подати на роз лучення.
Після роз лучення я почав жити по-новому. Тепер я здаю квартиру, де ми жили з Машею, часто nодорожую Європою, вже почав свою справу і роблю успіхи в ній. Єдина людина, яка підтримувала мене весь час у кожному моєму рішенні, була моя мама. Вона з самого початку була nроти Маші у нашому домі. Всі, хто впізнають мою історію, втирають мені ці фрази, мовляв, згодом прийшло б kохання, тра-ля-ля, але чим довше я залишався з Машею, тим глибше я падав у своїх очах.