Коли я була дуже юною, у мене були серйозні стосунkи зі своєю kоханою людиною. Справа йшла до весілля, але щось не склалося, і ми роз лучилися. Минув час, і я познайомилася з іншим чоловіком – Павлом. Він на 7 років старший за мене, відмінно заробляє, живемо ми разом. Можна сказати, мене влаштовує все, навіть той факт, що моя kохана людина вже була одружена, і від першого шлюбу у неї є дитина. Як би там не було, у нас із Павлом були дуже теплі стосунkи. Але через 3 роки спільного життя мене почав турбувати один момент – відсутність штампу в паспорті.
Мені здавалося, що Павло сам це запропонує, але час минав – і жодних пропозицій не надходило. Спочатку я намагалася натякнути Павлові, але щоразу, коли він розумів, до чого я веду, одразу закінчував розмову і йшов у своїх справах. Якось я безпосередньо його запитала: -А що ми робитимемо, якщо я заваrітнію і у нас наро диться дитина? -Я просто визнаю батьківство. -А якщо, не дай Боже, ми роз лучимося через якийсь час? – Виnлачуватиму алі менти. Начебто Павло все розставив по своїх місцях. Ні до чого не причепитися.
Але родичі та колеги вже замучили мене питаннями щодо того, коли вони вже погуляють на моєму весіллі, що роки йдуть, що я не молодшаю тощо. А нещодавно я ще зустріла свою однокласницю. Вона розповіла, що прожила у цивільному шлюбі цілих 8 років. А коли в неї наро дилася дитина, чоловік просто пішов до іншої. Після цієї інформації я не сплю вже якусь ніч. І що мені робити – я гадки не маю.