Я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, коли навчалася на останньому курсі університету. У нас було багато спільного, і більшість інтересів зводилося до спорту та активного способу життя. Одружилися ми за рік. Питання з житлом вирішили дуже швидkо: за кілька місяців нагромадили на початковий внесок – і взяли квартиру в іnотеку. Працювали ми з ранку до вечора, проте змогли погасити іnотеку за 5 років. У ці роки ми ще дотримувалися свого спортивного способу життя, але з часом стали погружатися в спокійну сімейну рутину.
Зараз, якщо ми кудись і вибираємось, то тільки до найближчих зон відпочинку, і то їдемо туди на машині. Чоловік, до того ж, останнім часом пристрастився до фастфуду. З цим у мене nроблем немає: я встигаю готувати смачну та корисну їжу. Кілька місяців тому чоловік заявив мені таке: -Світлано, може, тобі час у спорт зал записатися? Скинеш зайву вагу, підтягнешся! -Я що, стала гірше виглядати? -Ні, ти мені подобаєшся як і раніше. Просто я турбуюсь про твоє здо ров’я. -Але я важу стільки, скільки належить жінці в моєму віці.
-Так, у тобі прекрасна кожна складочка. Звичайно, я образилася після цієї розмови, а через тиждень знайшла на кухонному столі абонемент у спортзал на цілий рік. Чоловік, типу, випадково забув його… Коли він повернувся додому, я показала йому абонемент, а він сказав, що це мені подарунок на день народ ження. Мене в цій історії бентежить лише один момент: яке право чоловік має відправляти мене до спортзалу, якщо він сам навіть у магазин лінується сходити, а їжу замовляє з доставкою додому? Вирішила поставити його перед фактом: якщо потрібно займатися своїм зовнішнім виглядом і впорядковуватися, то робити ми це будемо виключно разом і регулярно. Ось тепер і побачимо, що він відповість.