Нещодавно переді мною трапилося те, що, можна сказати, повернуло мою віру в людство, адже в наші часи цінності зовсім змінилися, особливо у молодих хлопців та дівчат. Часто молоде покоління ставиться до людей похилого віку зовсім неповажно, мовляв, вік не показник, потрібно ще добитися поваги. Адже якби не ці нещасні люди, молодого покоління взагалі не було б, адже вони стільки всього пережили свого часу.
Випадок цей стався у супермаркеті. Я просто вийшов увечері, щоб куnити собі чогось смачненького на вечерю, адже я збирався вночі подивитись футбол, а без снеків дивитися футбол – не діло. Я якраз усе куnив, підійшов до касирки, а переді мною утворилася черга, у вигляді компанії молодих хлопців, які виглядали молодшими за мене, а куnували пиво та горілку. Перед молодими хлопцями,біля каси була старенька жінка, яка весь цей час перекладала свої продукти з кошика на доріжку, поки касир все це ліниво пробивав.
Бабуся була справді повільною, а продуктів у її кошику було баrато, от і хлопці попросили, щоб вона їх пропустила, але та ввічливо відмовилася, сказавши, що їй треба ще на автобус встигнути. Раптом один із хлопців, найзапальніший, походу, просто поклав пляшки пива перед касиром, відсунувши всі речі старенької, як і саму жінку. Касир уже збирався все пробивати, як раптом підійшов охоронець, який на 2 голови був вищим за всіх хлопців, запитав вік молодих хлопців, після чого, схопивши їх усіх за комір, випроводив їх із супермаркету, і повернувся на своє місце. Справедливість перемогла.