Скільки пам’ятаю свого брата – він завжди був найспокійнішим і найрозважливішим з усіх людей, які мене оточували. Відучився у престижному В НЗ, а на закінчення батьки подарували йому квартиру в нашому місті. Брат переїхав сюди зі своєю дівчиною – Інною, з якою збирався одружитися найближчим часом. Вона була з якогось села, казала, що просто втекла від батьків. Перше враження про неї у нас було позитивне – одразу прийняли її до своєї родини.
Сім’ю повністю утримував брат: Інна не працювала. Через півроку після весілля Інна народила доньку, через 2 роки – хлопчика. Тоді брат і почав підозрювати її в невірності… Малюк народився смаглявий і чорноокий: хоч і ми, і Інна – світлі. Інна казала, що хлопчик пішов у її батька. Ми не могли це перевірити, бо ніколи не бачили її батьків. Підозри брата не зникли, тому він, потай від дружини, зробив тест на батьківство одразу для двох дітей. Обидві дитини були не від нього! Брат на якийсь час повернувся до батьків.
Далі вже зрозуміло – розлучення. Але виникла одна nроблема: діти вже були прописані в його квартирі. І виселяти їх було нікуди, оскільки жодних варіантів Інна не мала. А оскільки діти, за законом, неспроможні жити без опікуна – тобто Інни – отже, її вигнати з дому було неможливо. Ось тільки брат зовсім збожеволів на цьому грунті. Живе у батьків, але nлатить комуналки за Інну та не своїх дітей. Більше того, сусіди розповідають, що вона почала водити у будинок мужиків. Наразі брат готує документи до су ду, але мені здається, що шансів у нього не дуже баrато…