Колектив нашої рекламної фірми досвідчений та дружний. Але, як кажуть, у сім’ї не без виродку. І таким виродком у нашому колективі є директор департаменту рекламних роликів. Саме в цьому департаменті працює наша команда із десяти осіб. І впертий, тупий директор. Два місяці тому наш постійний клієнт приніс технічне завдання чергового рекламного ролика. Ознайомившись із ТЗ, я запідозрив у ньому nроблему. Показав завдання колегам. Висновок команди був однозначним – у завданні два пункти, які один одному суперечать.
Повернути ТЗ замовнику на доопрацювання – це справа директора. Ми до нього й пішли. Пояснили, показали. А він слухав у пів вуха, ганяв якусь стрілялку на телефоні. Потов, зробивши розумне обличчя, типу вникнув у ситуацію, видав вердикт: – Клієнт завжди правий, – видав він дебільну фразу. І додав, – йдіть і робіть так, як зазначено у Т З. Не зможете, отже, ви не компетентні. Робити нічого, пішли ламати голову, як із відходу життєдіяльності зробити цукерку. Місяць мучилися, працювали до пізнього вечора, вже майже підійшли до фінішу, як зателефонував замовник (не нашому директору, а начальству вище, тестю нашої тупиці) і сказав, що у ТЗ помилка.
Приніс тисячу вибачень. Але нам що? Через директора-самодура ми втратили місяць часу, і відповідно по десять тисяч премії. А потім ще місяць робили роботу згідно з новим Т З. У результаті постраждали всі: ми не отримали премії, замовник не отримав прибутку через те, що на місяць затрималася рекламна компанія, наша фірма втра тила прибуток, через те, що місяць ми працювали на сміттєвий контейнер. Ви думаєте, що нашого директора покарали? Ви глибоко помиляєтесь. Головний бос не дав зятька образити. І це не вперше. До цього він не схотів зателефонувати замовнику, щоб уточнити місце зйомки ролика. Вибрав на свій смак. І знову довелося переробляти, бо замовнику фон не сподобався. Мабуть, доведеться міняти місце роботи.