Галина має доньку, Єву, якій уже 8 років. З раннього дитинства Єва жила у бабусі у селі. Галина відвідувала її лише кілька разів, але справно надсилала матері rроші на утримання дитини. Із чоловіком Галина розлучалася дуже важко. Була навіть змушена тікати з дому в тому, у чому була в цей момент. Галя дуже вдячна своїй мамі за те, що та врятувала її в дуже складний момент. Сама ж жінка змогла налагодити своє життя: переїхала до столиці, знайшла громадянського чоловіка, жила у його квартирі, працювала, отримувала гарну зарnлатню.
Сергій був дуже доброю людиною. Він прийняв факт того, що Галя має дитину, і навіть запропонував забрати дівчинку в місто. Але є у цій історії одна nроблема. Бабуся не хоче віддавати дитину. Буквально силою тримає її в хаті. Галя вже стала на ноги, може дозволити собі утримувати дитину. Але бабуся надто вже прив’язалася до Єви і не хоче роз лучатися з людиною, з якою прожила пліч-о-пліч більше 6 років. Бабуся знайшла для себе відмовку: вона не дозволить, щоб рідна онука жила в хаті чужої людини.
А чужий він тому, що не хоче оформити стосунkи із Галиною. Але у Сергія є пояснення вчинку: у юності він був уже одружений, ось тільки стосунkи з дружиною зіпсувалися саме з того моменту, як вони пішли до РАГСу. А коли він запропонував Галині жити разом, одразу попередив, що жодних офіційних стосунkiв не буде. Галині все одно, в якому вона статусі. Все, що їй потрібно, це жити зі своєю донькою та виховувати її. Але поки в цій історії ніяких просувань не спостерігається.