Як і баrато інших молодих пар в наш час, ми з моїм чоловіком прийняли рішення не заводити дітей відразу після весілля, адже у нас ще все життя було попереду. Ми думали, краще вже поживемо для себе, а вже потім про потомство подумаємо. Наші батьки були не проти такого рішення, а батьки мого чоловіка навіть не в хорошому тоні відгукувалися про маленьких дітей, мовляв, маленькі, брудні, дурні, постійно кричать і вередують без причини.
Після цих слів я і зрозуміла, чому мій чоловік – єдина дитина в сім’ї, хоча було трохи несподівано, зустріти людину, яка не любить маленьких дітей, та ще при тому, що у них син тільки недавно одружився. Я думала всі люди похилого віку мріють випробувати на собі радість бути бабусею і дідусем. Все ж, все пішло трохи не за планом, і в один день, після декількох днів інтенсивних болів в районі живота, за порадою батьків я зробила тест на ваrітність, який виявився позитивним. Я була неймовірно рада, адже це була вже наступна ступінь до щасливого шлюбного життя для мене і мого чоловіка.
Ось тільки, коли я самому чоловікові сказала, що вагітна, він не на жа рт вийшов з себе, схопився за голову, став важко дихати, а на наступний день він разом зі своїми батьками почали наполягати на тому, щоб я перервала ваrітність. З того моменту пройшло багато років, я живу зі своїми батьками і зі своїм сином, і тільки рада, що тоді я прийняла рішення наро дити дитину і роз лучитися з чоловіком.