Я перебралася з села в місто, коли мені було 4 роки. З першого по одинадцятий класи я вчилася в місті. Менталітет городян сильно відрізнявся від людей з сіл, за словами моєї сестри, сама я відмінностей не помітила, всі діти там були як я і ми нічим не відрізнялися, ось тільки головні відмінності проявилися, коли ми виросли. Як я і сказала, все дитинство я провела в місті, хоч і наро дилася в селі. Як людина, яка не виросла в селі, мені було легко адаптуватися до сучасного життя у вкликому місті.
У мене було багато друзів, з часом і хлопець з’явився хороший. З хлопцем ми познайомилися ще в 6 класі, але разом пройшли через багато що і разом закінчили один університет. Через три роки після закінчення універу ми одружилися, і жили разом дуже щасливо. Дітей заводити не збиралися, хотіли насолодитися свободою і незалежністю. І ось, в один день, мені подзвонила моя колишня однокласниця, яка, до речі, ділила зі мною одну парту. Подруга повідомила, що незабаром відбудеться зустріч однокласників, і ми повин ні обов’язково туди піти.
Тоді я і зрозуміла, чим я відрізнялася від міських дівчат. Вони всі дуже сильно змінилися, деякі заради досягнення свого ідеалу краси пішли на nластичні оnерації, через які вони виглядали, як неживі ляльки. А за розповідями я зрозуміла, що всі дівчата роз лучилися мінімум два рази, і все ще не були готові до довгих від носин, що для мене, як для людини, яка планує провести з чоловіком все життя, здавалося просто неймовірним.