Я змушений жити з тещею в одному будинку. Це заміський маєток, і вона відчуває себе господинею в своєму будинку. Може, і правильно, тільки ось входити в кімнату подружжя без стуку-це, якось, непристойно, чи що… Батьки моєї Насті переїхали сюди кілька років тому. З тестем у мене завжди були нормальні від носини, а ось з тещею nроблеми почалися з перших же днів нашого сімейного життя. У якийсь момент нер ви не витримали навіть у моєї Насті, і вона підвищила голос на свою матір, напевно, вперше в житті.
– Ось тобі раз! У моєму ж будинку мені вказують! Зараз теща кожен раз робить вигляд, що їй стає nогано після наших сkандалів, приймає якісь таблетки і ходить весь час ображена. Можу сміливо віддати належне моїй дружині: вона прекрасно розуміє, наскільки мені ніяково, коли теща заходить до нас вранці і сідає на ліжко, тому вона кожен раз лається на маму за її вторгнення. -Мама, зрозумій. Ми дуже багато працюємо. Прокидатися, як ви, о 7 годині ранку, ми не маємо можливості і сил. Коли ми смажимо шашлики на вулиці, теща робить вигляд, що у нас прекрасна і дружна сім’я. Але варто годиннику пробити 7 ранку-і у нас починаються сkандали на рівному місці.
Одного разу Настя відвела свою маму в сторону і делікатно попросила, мовляв, якщо вже вона входить до нас в кімнату, не варто так голосно грюкати дверима. – Мені що-невидимкою стати в своєму будинку-відгукнулася теща. У якийсь момент ситуацію не стерпів і тесть, і мирно заявив своїй дружині: – Анюта, ну, зрозумій ти, молодих. Вони ж сплять вранці, та й кому приємно знаходження в своїй кімнаті чужої людини? – Це я чужа людина? Це у них своя кімната в моєму ж будинку? Ось тобі і “спасибі” за гостинність. Їхати з цього будинку, не попрощавшись, якось не хочеться. Але у нас не залишається іншого виходу. Я вже й квартирку підшукав у місті. Думаю, з’їдемо днями.