У нас з’явилися нові керівники фірми. Було весело спостерігати за тим, як наш начальник відділу Микола Павлович перший час бігав в кабінет власників, представляв їм якісь плани. Микола Павлович робив вигляд, що він дуже хороший фахівець, хоча це не так. Щоранку він витріщав очі і біг до нового керівництва і в підсумку це дало свої плоди. Нам затвердили новий план роботи, який був важчим за попередній. Ми дещо як з ним впоралися, хоча потім начальник хвалився, що для його відділу це сущі дрібниці.
У підсумку власники виписали начальнику премію за його «старання». Нам від цих грошей нічого не дісталося. Наступного місяця ми не змогли виконати важкий план, премії не було, зате Микола Павлович всю провину звалив на нас. Якщо все йде добре, то це він молодець, а якщо нам важко, і ми не можемо стільки багато зробити, то співробітники у всьому винні. Мої колеги сkаржилися, але їхні скарги до вищого начальства не доходили. Тоді багато хто став переводитися в інші відділи.
Деякі взагалі звільнялися. Але Микола Павлович не бачив у цьому nроблеми. Він став активно набирати нових співробітників. Але ж новачкам потрібно ще звикнути, їм не під силу важкі плани. В офісі твориться бардаk. Від старих співробітників, які ще терплять, практично нічого не залишилося. Вони вже шукають нове місце роботи, теж незабаром хочуть звільнитися. Я допрацьовую останній тиждень і теж йду. У нас 90% офісу-новенькі, які поки що не розуміють, як працювати. План повністю провалився, але я впевнена, що Микола Павлович скаже своєму начальству, мовляв це ми не справляємося. Він-то у нас геній, кращій керівник.