Я родом з маленького села. У нас там дуже мало жодних перспектив на життя, тому я завжди прагнула перебратися в місто. У перший час мене батьки фі нансово підтримували, за що я їм дуже вдячна, але потім я й сама стала потихеньку вставати на ноги. Спочатку пройшла курси з бухгалтерського справі, а потім знайшла роботу в одній фірмі. Через відсутність вищої освіти оклад у мене був невеликий, але на життя вистачало. Я стала потроху відкладати на своє навчання, щоб потім вступити в інститут. Там я і познайомилася з Олексієм. Олексій займав посаду головного бухгалтера. Спочатку ми просто дружньо спілкувалися, а потім між нами і романтика стала проскакувати. Олексій був до мене небайдужий, але боявся зробити перший крок, бо був занадто сором’язливий. Тому багато в чому я була ініціатором наших відносин. Він клявся мені у kоханні, у нас були взаємні почуття. Ми спочатку приховували наш роман на роботі, але потім інформація просочилася і досягла вух його старшого брата.
Старший брат Олексія був начальником нашої філії. Він якось піймав мене після роботи, ми з ним особисто ніколи не зустрічалися: -Світлана, у мене до вас серйозна розмова. Я здивувалася. -Так, слухаю вас. Було таке відчуття, що Віктор намагається задушити мене поглядом. -Мені відомо про вас баrато. Відомо так само, що у вас роман з моїм молодшим братом. Вирішили скористатися його м’яким характером, потрапити в баrату сім’ю і жити в шоколаді, так? Нічого не вийде. Я тоді спробувала йому пояснити, що жодних меркантильних планів у мене немає, але він рассмеявся мені в обличчя і не хотів нічого слухати. Він зробив все, щоб ми з Олексієм роз лучилися. Він перевів Олексія працювати у столицю, заборонив йому зі мною спілкуватися. Олексій його послухався. Чесно кажучи, з-за цього я в ньому розчарувалася. А як же клятви в любові? Кому вони були потрібні, якщо з-за однієї заборони він поставив на наших від носинах хрест.
Він і мене хотів звільнити, але інші співробітники були проти, бо я дуже добре працювала. П’ять років пройшло з тих подій. Я вступила до інституту і закінчила його. Завдяки своїм старанням я баrато чого досягла на роботі, тепер я головний бухгалтер і виходить так, що з Віктором через роботу ми багато взаємодіємо. Ставлюся я до нього холодно і сухо, залишився осад образи з-за подій минулого. Тільки нещодавно я стала помічати з його боку дивні знаки уваги. Він як-то мене обходить. А нещодавно запросив на побачення. Я навіть не знаю, що робити. Коли він вперше заїкнувся про побачення, я розсміялася: -Вікторе Петровичу, про що ви? Раптом я вамі скористаюся, щоб отримати прописку і потрапити в багату сім’ю? -Світлано, припині я був дурнем, стільки років з тих пір пройшло… Він поривно взяв мою руку і ніжно погладив пальці. Я тоді розгубилася і втекла. Зараз просто намагаюся не стикатися з ним, бо просто не знаю, як вчинити.