12-річний Вова цілий день проводив біля комп’ютера. Це було його єдиним порятунком від вічних сkандалів батьків, які встигли пересваритися з усіма родичами і сусідами. Але Вова не розумів одного: чому все це повин на була терпіти бабуся? Батьки не отримували зарnлати вже кілька місяців, тому вся сім’я дружно сиділа на шиї у бабусі. Баба Ліка ніколи не сиділа на місці. Вона була професійно перекладачкою, не могла розпрощатися з роботою навіть тоді, коли вийшла на nенсію. Що стосувалося батьків, то вони нічого не хотіли міняти. Їх влаштовувало таке життя-під опікою бабусі. Одного разу Вові прийшла геніальна ідея: “Моя бабуся – красива жінка.
Потрібно відкрити для неї сторінку на сайті знайомств. Сподіваюся, їй вдасться з’їхати з нашої квартири”. -Бабуся. Я все зробив. Сподіваюся, ти скоро з ким-небудь познайомишся. -Добре. Тільки напиши опис мене на декількох мовах. Як не дивно, але у 12-річного хлопчика вийшло написати все на 3 мовах без ЄДИНОЇ ПОМИЛКИ. Бабуся-перекладачка була задоволена своїм онуком. З того дня Вова постійно перевіряв сторінку на наявність листів. Він вже було зневірився, коли надійшло одне повідомлення. “Доброго часу доби. Мене звуть Мартін. Я самотній, і тому хотів би познайомитися з вами. Сподіваюся, ви не відмовитеся випити зі мною чашечку кави”.
Бабуся, побачивши фотографію Мартіна, погладила онука по голові і сказала, що піде за ним на побачення. Батькам нічого не говорили. Бабуся пішла на побачення, повернулася ввечері – з величезним букетом в руках. – Він тобі сподобався? -Так. Дуже! Я аж помолодшала на кілька років. Отже, Ліка ходила на побачення майже кожен день. Іноді поверталася під ранок. Одного разу Мартін написав, що більше не хоче втрачати ні хвилини, і хотів би зробити їй пропозицію руки і серця. Ліkа погодилася. Кохані одружилися і поїхали за кордон. Батьки в усьому звинувачували Вову, мовляв, на що вони тепер будуть жити. Але Вові було все одно, і він був щасливий за бабусю: з нетерпінням чекав весни, коли Ліка і Мартін повин ні були приїхати – відвідати свого онука.