Ольга Андріївна їхала в електричці і розглядала дівчину, яка сиділа навпроти. “Неподобство якесь. Молодь зараз зовсім з глузду з’їхала. Несмак ” – думала жінка. Вона не могла зрозуміти, що найбільше її бентежить. Дівчина сиділа, уткнувшись в телефон, з навушниками у вухах. Вушка прикрашали безліч сережок, а волосся були пофарбовані в неприродний, фіолетовий відтінок. Ольга мимоволі згадала, як колись мати відчитала її за яскравий манікюр. Втім, вона на матір не злилася. Суворе виховання зробила з неї ту, ким вона була зараз.
Роздратування додавало те, що син відмовився приїхати за нею в місто, і те, що доводилося їхати на дачу. Дачу куnив її покійний чоловік. Ольга Андріївна ніколи б на таке не витратилася, їй були глибоко байдужі справи на городі. Вона більше воліла жити в місті, де цивілізація, де все зручно. А син пішов весь в батька. Через це доводилося зараз сидіти тут з усякими. Але ж вона зроду в громадському транспорті не їздила. В молодості її батько скрізь підвозив, а потім чоловік. На сина вона трохи ображалася через його відмову. Коли вона доїхала до потрібного місця, пішов дощ. Але дуже до речі повз проїжджав сусід і запропонував підвести.
З вікна машини Ольга побачила, що див на дівчина з електрички крокує під дощем в тому ж напрямку. Сусіда вона гаряче подякувала, коли доїхали до будинку. Варто було Ользі побачити сина, як всі образи випарувалися. – Мам, ми чекаємо ще одного гостя. Я давно хотів вас познайомити. Яке ж було здивування жінки, коли син привів до хати ту дивну дівчину з електрички. – Мам, познайомся. Це Катя, моя наречена. Ольга не приховувала свого невдоволення, невістку вона прийняла дуже недружелюбно. Це потім життя все по своїх місцях розставило. Не дарма кажуть, що зовнішність оманлива. Катя стала тією дівчиною, яка була з її сином навіть у найважчі часи.