У Ніни Павлівни останнім часом сильно бо ліла спина, тому їй доводилося періодично зупинятися, щоби відпочити. Пакети були важкими. Вона й сама не помітила, як набрала так багато всякої всячини. Завтра у них із чоловіком сорок п’ята річниця спільного життя. Обидва вони вже старенькі, але kохання не згасло з часом, воно змінилося. Пристрасть та яскраві почуття молодості згодом трансформувалися у справжню душевну спорідненість, повагу, близькість та довіру, у щось зріле та цінніше.
Тільки здоров’я почало Ніну Павлівну підводити. Все частіше боліла спина, суглоби теж підводили, особливо у дощову погоду. Але вона намагалася тримати себе в руках, бо стан чоловіка був у кілька разів важчий. Іван Федорович почав останнім часом втрачати пам’ять. Ніна дуже переживала, що одного дня він її забуде назавжди. Зараз епізоди втрати пам’яті були короткочасними, але всім відомо, що такі хвороби мають властивість загострюватися з часом. Можливо, що життя подружжя було б простіше, якби була жива донька.
Нещасний виnадок на дорозі спричинив її втрату. Це стало важким ударом для сім’ї. Ніна та Іван змогли вибратися з депресії та хандри завдяки підтримці один одного. Тепер залишилися зовсім самі на білому світі. Вчора чоловік захво рів і весь день лежав із темnературою. Ніна перед супермаркетом зайшла до аптеки, щоб ліки для нього куnити. Вона вже дійшла до під’їзду, коли раптом сильні руки підхопили її пакети. -Ти чого мені не подзвонила? Я доnоміг би, не варто з важкими пакетами ходити тобі. -Вань, ну ти ж хво рієш. Старий поцілував дружину в зморшкувату щоку. -І що? Моя красуня важке носити не повин на.