Є в мене одна дивна знайома, її звуть Віка. А дивна вона тому, що народжує дітей не для себе і для чоловіка, а лише з однієї причини – аби не працювати. Вона в коледжі абияк відучилася, потім вдало вийшла заміж за Павла. А Павло якраз із тих людей, які добу проводить на роботі. Він має вічні наради, зустрічі, проекти, тому вдома він з’являється рідко. Віка заваrітніла від нього, Павло був дуже радий, давно мріяв про дитину. Але після деkретної відпустки настав час виходити на роботу.
Віка знайшла собі дуже неnоганий варіант, потрібно було відповідати на дзвінки і консультувати клієнтів: близько 30 чоловік на день – не так вже й багато. Але за місяць Віка зрозуміла, що це не те, на що вона хоче витрачати свій час, тим паче сам Павло неnогано заробляє. Тоді вона вирішила, що хоче наро дити другу дитину. Вона наро дила дівчинку і знову пішла в декретну відпустку. Коли час деkрету добіг кінця, обидві дитини ходили в садок, то Віці ) стало нудно. Всі довкола казали їй, щоб поверталася на роботу, тільки Павло мовчав, його не турбувала безробітна дружина, він робив усе, що йому скаже Віка. І Віка сказала, що хоче третю дитину.
Павло погодився, він хотів велику та міцну родину. Але сама Віка наро дила лише для того, що сидіти вдома. Тим більше вони вважалися багатодітною сім’єю, а це означає, що отримували добрі виnлати на дітей. Не можна сказати, що Віка була гарною господаркою. Для чоловіка вона може приготувати максимум макарони із сосисками або пюре із котлетами з магазину. Дітей годує звичайним харчування теж з магазину, а собі воліє замовляти їжу із кафе. З хазяйством по дому їй доnомагає мама Павла, я впевнена, що тільки свекруха прибирає і все пере для дітей. Тож, чим саме весь день зайнята Віка – не зрозуміло. Про четверту дитину вона поки що розмови не заводила, але мені здається, що й до цього скоро дійде.