Скажу відразу, що зі свекрухою мені не пощастило. Я у шлюбі вже 8 років, у нас двоє дітей. Ми живемо мирно, чоловік у мене добрий. Він наро дився в селі, там і виріс, потім переїхав до міста, вступив до університету, після закінчення влаштувався на роботу та залишився у місті. Його рідні жили в селі, і він не міг часто відвідувати своїх родичів. Його батьки мене не полюбили з першої зустрічі, особливо – мати. Ми одружилися, і я майже не спілкувалася із родичами чоловіка. Вони давали себе знати, коли наближалися канікули, або святкові вихідні. Вони наполягали, щоб мій чоловік приїхав до них усією сім’єю.
Онуків вони любили. У чоловіка був шлунковий розлад. Я говорила, пояснювала свекрусі, що йому не можна жирне, солоне, гостре. Але вона ігнорувала мої слова і завжди давала йому те, що лікарі заборонили. Свекруха лише говорила: “Я мати й краще знаю, що потрібне моєму синові”’ . Чоловік пояснив матері, що ці страви є шкідливими для нього. А вона подумала, що це я налагодила сина та оголосила мені війну. Влаштувала сkандал і сказала, що бачити мене не хоче. Щоразу, коли чоловік каже, що збирається до рідних, я впадаю в істерику. Йому байдуже, як його мати ставиться до мене.
Йому добре з рідними, нехай їде, а я не збираюсь. Я знаходила сто причин, щоб не провести відпустку в селі, навіть прикидалася хворою. З таким хитрощом ми пару разів ми провели відпустку на березі моря. Якось подзвонила свекруха, чути було, як вона кричала на сина, називала його невдячним, і ще дорікала, що він не хоче спілкуватися зі своїми рідними, звинувачувала мене, що я налаштовую сина проти них. Коли вкотре чоловік був у гостях у батьків, йому стало nогано. Його відвезли до ліkарні. Коли я доїхала до ліkарні, свекруха накинулася на мене, мовляв, я не дбаю про чоловіка. Слава Богу, з чоловіком все гаразд: ліkар сказав, що йому, все ж, слід дотримуватися спеціальної дієти.