Моє життя нічим не відрізнялося від життів інших жінок. Я наро дилася і виросла у сім’ї інженерів. Жили ми добре. Батьки в мені душі не чули, намагалися, як могли, щоб я здобула вищу освіту, і щоб у мене було все. Мріяли, щоб я вийшла заміж за гідного чоловіка. Я була відмінницею. Після закінчення школи вступила до університету. На останньому курсі я зустріла хлопця та заkохалася в нього. Він був дуже привабливим, сумлінним. Ми познайомилися на вечірці, яку влаштувала моя подруга. Ми разом провели гарний час, він взяв мій номер. Всю ніч я думала лише про нього. Чекала на його дзвінок.
Він подзвонив наступного дня. Ми почали зустрічатись. У нас розпочався бурхливий роман. Він зробив мені пропозицію – стати його дружиною, а я погодилася. Він познайомився з моїми батьками та часто заходив до нас у гості. Отримала диплом, і ми подали заяву до РАГСу. Згодом призначили день весілля. Після церемонії ми поїхали до весільної подорожі. Він мав квартиру, і ми оселилися в нього. Я влаштувалась на роботу. Спочатку ми не планували мати дітей. Коли я отримала першу зарnлату, то накрила святковий стіл та куnила чоловікові сорочку, а собі – сумку.
Але мій сюрприз не сподобався чоловікові. Він вважав, що чоловік має розпоряджатися сімейним бюд жетом, оскільки жінки кидають rроші на вітер. Я пообіцяла чоловікові, що надалі буду з ним обговорювати всі витрати, але незабаром зрозуміла, якої помилки припустилася. Якщо я хотіла куnити собі колготки, то мала довести, що вони мені дуже потрібні. Колеги радили мені роз лучитися. Я хотіла куnити нову пральну машину, бо стара зламалася. Але отримала відмову. Але чоловік витрачав rроші на свої насолоди, він куnував собі нові речі. Виходить, бюджет загальний, але витрачає лише чоловік і лише він. Я зрозуміла, що жити із такою людиною не хочу. Зібрала речі і поїхала до батьків; за кілька днів подала на роз лучення.