Марта вийшла заміж рано. Через 7 років спільного життя вони з чоловіком роз лучилися. Марта залишилася одна із 4-річним сином. Звичайно, несолодко дівчині доводилося, але вона багато працювала і забезпечувала сина всім необхідним, та так, щоб він нічого не потребував і не дивився на чужих дітей з почуттям незадоволеності. Хлопчик ріс здібним, розумним та дуже відповідальним. З ним у Марти труднощів не було, вона чудово поєднувала материнство з роботою. На довгий час Марта забула про особисте життя.
Вона про неї навіть не замислювалася. Жила “сьогоднішнім” днем заради сина та його світлого майбутнього. Хлопчик ходив у садок. Тут же з’явився новий логопед, молодий хлопець, який ще недавно закінчив університет і відразу влаштувався на роботу. Побачивши Марту вперше, Паша до останньої краплі заkохався у неї. Але він не поспішав з проявом своїх почуттів – не хотів відлякати Марту. Кілька місяців Паша обмежувався вітанням із Мартою та парочкою фраз на професійну тему. Нарешті Паша вирішив запросити Марту на каву до найближчої кав’ярні і навіть куnив машинку для її сина. Того дня Марта з сином не прийшли, не прийшли вони й наступного дня, і так Паша щодня з надією чекав на улюблені очі майже місяць – у хлопчика був ліkарняний.
Коли Марта з’явилася в садку з сином, Паша зібрав усю волю в кулак і запросив її до кав’ярні. Марта знала, що Паша молодший за неї на 6 років, тому постаралася відмовити йому так делікатно, наскільки це було можливо. Паша був не з тих, хто одразу здається після першої невдачі. Він повторював спроби ще кілька днів. Нарешті Марта здалася. Вони почали зустрічатись. Зараз Марта навіть забуває про вік, адже Паша, незважаючи на свої роки, є досить “дорослим” чоловіком. Він дбає про kохану жінку і любить її сина, як рідного. Наразі пара активно готується до весілля.