Жінка була не в настрої, коли дізналася, що до неї приїжджає тітка з племінником. Але ввечері сталося дещо несподіване

0
89

Уляна намагалася потрапити ключем у замкову щілину, але темрява не давала зробити цього. -Знову лампочка не працює, — бурчала вона. Тишу під’їзду порушила гучна трель дзвінка. Однією рукою тримаючи телефон, Уляна продовжувала спроби відкрити двері. — Мама, щось термінове? — відповіла вона на дзвінок. — Ось вічно ти незадоволена! Тобі що ні подзвони, ти весь час зайнята! Уляна раптово відчула всю накопичену втому, дівчина притулилася до дверей. — Мама, я сьогодні встала о 5 ранку, щоб вчасно приїхати на роботу. Пообідати не встигла, клієнт попався складний, у нього була проблема з документами. Зараз я стою біля квартири і не можу відкрити двері Може, ти мені дозволиш зайти додому і хоча б попити води? І я ж говорила, що сама подзвоню, як прийду з роботи -Звичайно, рідної матері час приділити не можеш — продовжила мама, ніби й не чула слів дочки. — Мама! — не витримала Уляна. — Ой, сама дзвони! — телефон замовк. — Ну, ось, знову я винна, — подумала Уляна. — Хоча, може і не варто бути такою різкою .Під світлом ліхтарика з телефону замок піддався, і Уляна зайшла в свою маленьку квартирку. Так, маленька, так, старий ремонт, але — своя! Вона сім років працювала не покладаючи рук, економила на всьому, зате змогла без іпотеки купити квартиру на околиці міста.

Advertisements

Правда все одно довелося брати невеликий кредит, за який вона зараз і розраховувалася. Ніколи байдикувати! Батьки Уляни жили далеко від міста, в селі. Дівчина, дивлячись, як батьки працюють на городі і з господарством, ще в дитинстві вирішила перебратися в місто і наполегливо йшла до цієї мети. Закінчила школу з відзнакою, вступила до університету і вивчилася. Ось тільки по закінченню виявилося, що її диплом нікому не потрібен … Але тут стало в нагоді уміння Уляни розташувати до себе людей, тому на свій страх і ризик дівчина пішла до продажу. Зараз вона була одним з лідерів свого відділу продажів будівельних матеріалів. Швидка вечеря, приготування сніданку, вибір одягу — і вона готова відпочити! На обличчя Уляни набігла тінь, вона згадала, що дзвонила мама. Батьки не підтримали Уляну в її прагненні домогтися більшого. Вони розраховували, що дівчина після школи вийде заміж і залишиться поруч, тому допомоги Уляна не отримувала. Правда, коли вона купила квартиру, все родичі якось активізувалися … Привіт, мама, — Уляна все-таки набрала номер. -Ну, нарешті, подзвонила! — невдоволено буркнула мама в трубку. Уляна не знайшла, що відповісти. -Мені тут тітка Ніна подзвонила, — продовжила мама, не дочекавшись реакції.

— У неї син, Вася, буде вступати в коледж, тому вони приїдуть завтра, поживуть, поки з документами розбираються! Уляна розгнівалася. Ось завжди так! Не спитавши, чи зручно, не поцікавившись, чи зможе Уляна, а просто ставлять перед фактом! — Я ж просила попереджати мене заздалегідь! І чому вона тобі дзвонить, якщо я тут господиня! -Ой, ти вічно зайнята, а вони вже квитки купили. Завтра зустрінеш о п’ятій вечора на вокзалі! — Я працюю до 5! А ще доїхати до вокзалу потрібно! Мама, я не готова приймати гостей! Нехай знімуть хостел, це не дорого! Тим більше вони можуть собі дозволити навіть нормальний готель! — Можуть, ну і що ?! Ти мені пропонуєш сказати родичам, що нехай йдуть куди-небудь, поки у мене дочка в своїй квартирі живе! Так ти уявляєш, що потім буде ?! Не діло це, треба допомагати! -А я сказала, що більше не прийму гостей, — втомлено повторила Уляна. — Після попередніх родичів я тиждень наводила порядок, а їх харчування коштувало мені купу грошей, і ніхто мені навіть частини не відшкодував! — Всі! Я сказала, що ти їх візьмеш! — мама поклала трубку.

Уляна лише похитала головою. Вона вирішила сама зателефонувати тітці Ніні і попередити, що вона їх не чекає, але вже була пізня ніч. Наступний робочий день так закрутив справами, що Уляна і не згадала про гостях, а коли о п’ятій годині вечора її телефон почав дзвонити раз по раз, Уляна якраз закінчувала оформляти накладні і просто вимкнула звук. Гості самі змусили згадати про себе, коли Уляна зустріла тітку Ніну і Василя біля під’їзду. — Ти чому нас не зустріла? — звернулася до неї жінка. — Нам довелося брати таксі, щоб приїхати! Ти тепер мені повинна двісті гривень! Від почутого Уляна навіть зупинилася. — Що? — запитала вона. — Я винна? — Твоя мати обіцяла, що ти нас зустрінеш і привезеш! А мені довелося витрачатися! Ти де ходиш? — жінка нібито непомічала, як розгорається злість Уляни. А сама дівчина зрозуміла, що просто втомилася. Втомилася від постійної гонки на роботі за нормами і преміями, втомилася від постійних сварок з матір’ю і мовчазної згоди з нею батька. Коли вона останній раз була в кіно або кафе? Уляна не змогла згадати .А морозиво? Коли вона його в останній раз їла? Вона завжди обмежувала себе багато в чому, аби не стати тягарем для батьків, аби заслужити їх схвалення .

і що вона отримала? Ще більше невдоволення матері, і хамське ставлення до самої себе. Навіть ось, тітка Ніна, далека родичка, не просить, а відразу вимагає. Чому? Тому що сама Уляна дозволила так з собою поводитися. -До побачення, тітка Ніна, — видихнула Уляна. — Я матері сказала, що не готова прийняти гостей. Всі претензії, будь ласка, висловлюйте їй, — і посміхнулася тією посмішкою, яку отримували не найкращі клієнти — найширшої. Уляна пішла до під’їзду, тітка Ніна сіпнулася було за нею. — Ти куди? Як це не готова? — тітка Ніна розгубилася. — А ми куди? Уляна засумнівалася, але потім дістала телефон, знайшла номер і подзвонила. — Добрий вечір! Підкажіть, будь ласка, у вас є вільні місця? Є? Чудово! Заселення до якої години? Ще краще! Забронюйте, будь ласка, два місця — жінка і молодий чоловік. Так. Так. Гаразд. Вони скоро будуть.

Уляна витягла блокнот і записала адресу. -Ось, тут недалеко, можна навіть пішки дійти, — вона простягнула листок тітці Ніні. — По навігатору знайдеш? — вона звернулася до хлопця. — Або вам таксі викликати? — це вже тітці. Тітка Ніна схопила листок з рук і з високо піднятою головою пішла в сторону дороги. Уляна подивилася на Васю. -Знайдемо, — кивнув він. — Інтернет є, самі розберемося! Вася наздогнав мати, через пару хвилин вони вийшли з двору. Уляна встигла зайти додому і переодягнутися, коли задзвонив телефон. Дівчина тільки відповіла, як відразу почула добірні закиди матері. Уляна поклала телефон на тумбочку і пішла вмиватися. — Ти мене слухаєш? — долинуло з телефону, коли дівчина повернулася з ванни. — Тепер ти мене слухай, — строго сказала Уляна. — Кожен раз, коли ти будеш підвищувати на мене голос, я буду класти трубку. Ти мене почула? — Як ти смієш! — почула Уляна і поклала трубку. Мама передзвонила через хвилину. -Не кидай телефон, — закричала вона, а Уляна знову вимкнула телефон. Подумавши трохи, вона вимкнула телефон повністю.

Мама образилася на Уляну дуже сильно. Так сильно, що на наступний раз їй дзвонив батько. Намагався присоромити, але вийшло у нього якось мляво. І тільки через місяць Уляна змогла нормально поговорити з матір’ю. Та їй розповіла, що тепер по всім родичам пройшов слух, як зіпсувало місто Уляну. Але дівчина продовжувала відстоювати свою позицію. Ні, коли дідусь зателефонував прямо їй і попросив звозити його у справах, Уляна відпросилася з роботи і супроводила його. Або, коли Вася сам подзвонив, попросився переночувати. Їх виселили на літо з гуртожитку, а автобус зламався, наступний тільки вранці, Уляна була рада допомогти. Мама щось усвідомила і тепер не дозволяла собі розпоряджатися часом і силами дочки. А сама Уляна зменшила оберти. І нехай вона все ще живе в старому ремонті, і кредит поки не закритий, дівчина, нарешті, дозволила собі просто жити!

Advertisements