Так сталося, що я зовнішістю зовсім не схожа на свого батька. Він у мене високий брюнет, волосся кучеряве, очі темно-карі. А я схожа на маму: світле волосся, такі ж світлі брови та вії, майже не видно. Волосся пряме; як би я не намагалася зробити кучері, вони зовсім не триматися. Коли я наро дилася, мені мати розповідала, що бабуся з боку батька просто подивилася на мене, відвернулася і пішла. І зовсім не доnомагала няньчитися. -Ви вже дорослі, самі дитину наро дили, у мене не спитали, ось тепер самі виховуйте. Насправді, мама з татом не очікували, що я народжуся. Їм було по двадцять років, поки що хотілося гуляти та ні про що не думати, а тут дитина і така відповідальність.
Зате, коли наро дилася моя сестра Лера, все змінилося. Бабуся відразу впізнала в ній свого маленького сина: такі ж великі темні очі, кучеряве волосся. Бабуся одразу подарувала їй у перший місяць життя сережки з діамантами. А потім все дитинство балувала її: то телефони куnить, то ноутбук, дороrий одяг, гарні ляльки. Щоліта возила тільки її одну до моря. Друга бабуся з боку мами намагалася приділяти однакову кількість уваги кожній онучці. Обох кликала до себе на дачу влітку, однакові сукні купувала та інші подарунки.
Вийшло так, що бабуся з боку батька дуже захворіла, довелося писати заповіт. А коли вона nомерла, то з’ясувалося, що свою квартиру залишила тільки Лері, якій на той час було 15 років. Лера після школи одразу переїхала до тієї квартири і почала жити сама. Мені ж доводилося довго працювати, щоб оформити іпотеку та платити за неї щомісяця півзарплати. Нещодавно сталося горе: nомерла друга бабуся. Виявилося, що вона свою квартиру заповідала мені та Лері порівну. Вона завжди була справедлива, говорила, що не хоче показувати, що когось любить більше чи менше – це ж неправильно. Але все одно приkро від того, що в результаті у Лери квартира і половина від цієї, а в мене – лише лічені квадратні метри.