В Ганни від першого шлюбу залишилася тільки донька і більше нічого. Чоловік попався зовсім несерйозний. Як наро дилася дитина, треба було більше працювати, щоб сім’ю утримувати, доки Ганна у декреті. А він лише трохи підробляв, а в решту часу волів лежати на дивані та грати за комп’ютером. Він сам був дитиною, не кажучи вже про доньку. Ганна не збиралася терпіти цього, тому зібрала речі та пішла від нього. А він тільки й радий був, хоч більше місця в будинку з’явиться, та й до того ж не буде постійного nлачу дитини. Все було йому на руку.
Але й Ганна довго не переживала: вже за місяць вона зустріла Віктора. Він проїздом був у її селі, заскочив у магазин, де Ганна якраз куnила мішок картоплі. Він допоміг їй довезти до дому, так і розмовляли, стали часто телефонувати. Потім Віктор запросив Ганну до себе в столицю в гості, а коли Ганна повернулася додому, то зрозуміла, що саме там, у місті, її справжнє життя. Нема чого більше свого часу в селі витрачати, треба терміново переїжджати. Віктор якраз знайшов для неї потрібне місце роботи. Сам він винаймав квартиру, але вже почав замислюватися про власне житло.
– Тільки ось, у чому проблема: якщо ми візьмемо іnотеку, то доведеться обом багато працювати. Додому ми повертатимемося пізно, йтимемо рано… дитячі садки так пізно не працюють, а знайти няню в наш час дуже важко. Не кожній дитині довірити можна. -Може я доньку батькам відвезу? Мама відразу погодилася з моєю ідеєю. П’ять днів на тиждень донька житиме батьків у селі, а на вихідні ми її забиратимемо. – Стільки дітей у бабусь із дідусями виросло – і все добре. А якщо дитина з вами в будні дні буде, то ніякої уваги їй не приділятимете, самі втомлені після роботи будете. Віктору начебто сподобалася ідея. Хоча дитина не від нього, але він не наполягав і не чинив опір. Добре, що дочка поки маленька і звикла до села, не буде для неї такою проблемою пожити тимчасово не з мамою.