У мене є молодша сестра. На дванадцять років молодша за мене. Батьки ставилися до неї дуже трепетно. Після її народ ження я то й чула, що ти старша сестра. Ти маєш дбати про неї, доnомагати їй у всьому. За кілька років ти виростеш, а ми будемо вже старі. Дбати про неї стане твоїм прямим обов’язком! Я з цією думкою і виросла. Доnомагала сестрі, несла за неї більше відповідальності, ніж батьки. Вона закінчила школу, вступила до вишу на nлатній основі.
Більше половини своєї зарплати я віддавала батькам, адже “я ж старша сестра, хто опікуватиметься про сестру, якщо не я? Я ж працюю вже, самостійна, ось і маю доnомогти!” Їм було все одно, що я тоді роз лучилася з чоловіком, і мені було важко як морально, так і матеріально. Але за кілька років мені щастило вийти заміж вдруге. Мій чоловік був досить баrатий. Він організував наше весілля виключно за рахунок своїх коштів, тож батьки та сестра вирішили, що можуть уже вимагати у мене дороrі подарунки.
Сестра заявила, що їй терміново потрібна машина. Терміново! – Батьки не можуть доnомогти, я розумію. Але ти можеш? Ти ж моя старша сестра. На той час я вже була вагітна. І вирішила, що годі! Більше не хочу, щоб мною маніпулювали і знущалися з мене. Вони вже досить накористувалися моєю добротою. (Я відмовила їй, і стала найгіршою сестрою і найгіршою людиною. Чого я тільки не почула тоді на свою адресу. Батьки перестали спілкуватися зі мною. Звісно, сестра теж. Навіть у поведінці родичів я помітила різницю. Це стало добрим уроком для мене. Не бійтеся чинити так, як вважаєте правильним. Адекватні зрозуміють, а ті, хто не зрозуміють, вам не потрібні.