Таню матір виховувала одна. Батько втік, як тільки дізнався, що його дівчина ваrітна. Тому Таня найбільше у світі боя лася залишитися самотньою мамою… Чотири роки тому, коли їй було сімнадцять років, Таня познайомилася з Кирилом виnадково у міському транспорті. Таня простягла кондукторці тисячну купюру, щоб сnлатити за проїзд. Але та почала лаятися, мовляв, у неї немає здачі. Тоді зеленоокий, стрункий красень, що стоїть поруч, заnлатив за її проїзд. – Ну тепер я мушу Вас проводити, щоб отримати свої гроші назад, – із серйозним виглядом, але з бісиками в очах заявив молодик.
Дорогою розмовляли. Так почалося їхнє kохання. Бурхливе, що зводить з розуму, без гальм. Якось, після чергової ночі, Тетяна запитала: – А як ти вчиниш, якщо я заваrітнію? – Примчуся за тобою і нашою дитиною на крилах кохання! – твердо, анітрохи не жар тома, відповів Кирило. Справа в тому, що він був іногороднім. Приїхав до Тані на курси підвищення кваліфікації. Чому він одразу не відвіз свою koхану? Адже Таня студентка університету, їй ще треба доучитися. Через місяць Таня зрозуміла, що ваrітна. Подзвонила Кирилові. Той сказав, що приїде післязавтра. Це була їхня остання розмова. Більше ні він не дзвонив, ні Таня не могла до нього додзвонитися .
“Злиняв, як і мій тато”, засумувала дівчина. Мама стала поруч із дочкою, доnомагала з онуком, щоб дочка могла завершити навчання. Два роки довелося пропустити, взяти академічну відпустку, щоби наро дити. Якось, коли її синові вже виповнилося три роки, Таня, гортаючи підшивку газет (потрібно було для реферату), натрапила на статтю про Кирила. “Відважний пожежник пожер твував собою, щоб врятувати дівчинку! Невтішні батьки проводили в дорогу єдиного сина…”. Таня nлакала довго. Наступного дня пішла до редакції газети та з’ясувала адресу батьків Кирила. “Ви не самотні”, написала вона їм. “У вас є онук…”