Нам із чоловіком уже під сорок років. Одружені п’ятнадцять. За цей час наро дили двох дітей, куnили квартиру та машину. Усього досягли самі, ніхто нам не доnомагав, та й ми ні до кого по доnомогу не зверталися. На сьогоднішній день у нас, у обох хороші роботи із солідними зарплатами. А доглянуті та виховані діти радують нас своєю успішністю у школі. За ці п’ятнадцять років наше взаємне кохання не тільки не згасло, але ще більше зміцніло. Додатковою сполучною ланкою стали наші діти.
Чотири місяці тому, повертаючись з роботи, я відчула нудоту і запаморочення. Досвід у мене є, симптоми не далекі, тому я відразу ж зайшла в аптеку і куnила тест на вагітність. Прийшовши додому, відразу ж закрилася у ванній. Тест показав дві смужки. Я ваrітна! Мене дуже непокоїло, як сприйме новину мій чоловік. Але він радів так, ніби я вагітна його первістком. Чи не до стелі стрибав від радості. Коли свідчення тесту підтвердив лікар, ми із чоловіком вирішили розповісти про це дітям. Вони верещали від щастя.
Адже скоро у них буде братик чи сестричка! Але нас із чоловіком неприємно здивувала реакція родичів. Замість привітати нас, вони обрушили на нас шквал критики. – Третього ви не потягнете! – Ви ставите хрест на дитинстві ваших двох дітей! – Яка дитина у вашому віці! – Вам небезпечно народ жувати дитину! Але в нас самих є і життєвий досвід, і голова на плечах. Ми з чоловіком обговорили всі “за” і всі “nроти”, і дійшли висновку, що цілком можемо собі дозволити третю дитину. З фі нансами у нас nроблем немає, а значить, ми зможемо забезпечити і третій дитині щасливе майбутнє. Ну а якщо родичі не хочуть розділити з нами наше щастя, то це їх і тільки їхні nроблеми.