На заробітках я провела майже п’ятнадцять років свого життя. То були непрості роки. Але що не вдієш заради щастя дітей. У мене дві доньки, на жаль, мій чоловік рано нас покинув. Він виявився справжнім зрадником, покинув сім’ю, коли знайшов собі іншу жінку. Я вважаю його справжнім негідником. Щоб забезпечити сім’ю, мені довелося працювати на двох роботах. Але коли настав час донькам здобувати вищу освіту, я розуміла, що на мою зарплату не зможу цього забезпечити. Довелося погодитися поїхати на заробітки за кордон. Дітей я залишила у своєї мами, яка погодилася про них подбати під час моєї відсутності.
Жити за кордоном було зовсім нелегко, часто доводилося жити за дуже поганих умов. Я економила на собі, щоби більше грошей відправити на батьківщину. Завдяки моїм старанням дочки здобули гідну, вищу освіту. В останні роки я зрозуміла, що здоров’я мене підводить, лишатися тут більше я не можу, з’явилося бажання повернутися на батьківщину. Коли я поділилася своїми думками зі своїми дітьми, виявилося, що вони не мають наміру дбати про мене.
Прямо так і заявила моя старша дочка: – Мамо, сподіваюся, ти нагромадила собі гроші на старість, щоб себе забезпечувати. Справа в тому, що у нас із Настею зараз складний період, у наших сім’ях не так багато грошей, взяти на себе ще турботу про тебе ми не можемо. Мені було дуже прикро. Зрозуміло, жодних нагромаджень у мене немає. Тепер я не знаю, що робити.