Марина і Влад одружилися у тридцять років, коли обидва вже були особистостями. Зі своїм життєвим багажем. Марина, не красуня, але жінка з шармом, що вміє піднести себе у вигідному світлі, струнка, але не худа. На той момент працювала в рекламній компанії, мала успадковану трикімнатну квартиру та гарну зарnлату. Влад, співробітник банку, високий, спортивної статури, мав власний будинок у безпосередній близькості від міста. Бурхливого, карколомного кохання між ними не було. Була взаємна симпатія та віра, що “стерпиться – злюбиться”. Зіграли скромне весілля у вузькому колі, розписалися в РАГСі – і стали сім’єю. Через два роки наро дили двох синів близнюків.
Жили дружно… У сорок років Влад зустрів Тамару. Струнку, рудоволосу, тридцятирічну красуню із зеленими очима. Чоловік заkохався “по самі вуха”. “Стріла Амура” вразила і Тому. В результаті Влад залишив Марину і пішов до Томи. “Медовий місяць” пройшов у них вище за всякі оцінки. Бурхливою виявлялася пристрасть, розуміли один одного буквально з півслова. Загалом “молоді” насолоджувалися один одним на повну котушку. Потім райське життя почало натикатися на підводне каміння. – Чому ти просиш у мене гроші на бензин? – спитала Тома. – Хіба не маєш своїх? – Я всю зарnлату віддаю Марині та дітям. Вони ні в чому не повин ні відчувати нестачі…
– Владе, але ти міг попередити мене, що приведеш синів, я б підготувалася і приготувала різних смачних страв, – відповіла Тома на докори Влада, що його дітей вона зустріла не привітно… – Влад, погуляй будь ласка з собачкою. І сміття винеси заразом, – попросила Тома kоханого… Ось це прохання і стало останнім каменем, через який розбилося їхнє щасливе життя. Влад зібрав речі і повернувся до Марини, до звичного, спокійного життя. – Ця валіза чекає на тебе три місяці. Тут усі твої пожитки. Забирай та йди. Я подала на роз лучення, – сказала йому дружина, навіть не впустивши в квартиру. Його не влаштовував налагоджений побут, його не влаштувало пов не пристрасті життя, то чого він шукає?