У кафе зайшла дуже гарна, елегантна дівчина у червоному костюмі. Вона сіла за стіл біля вікна, до неї одразу ж підійшла офіціантка. -Маша, ось тобі гроши на чай, а ти попроси, щоб мене обслужив Сашко. -Добре, зараз покличу. За кілька хвилин прийшов сам Олександр. -Навіщо ти сюди прийшла? -Саша, заспокойся, всі знають, що я твоя kолишня. Сядь зі мною, нам треба поговорити. -Ти ж знаєш, що у нас із клієнтами розмовляти не дозволяється. -Добре, тоді принеси мені каву.
Через 5 хвилин Сашко знову підійшов до шикарної дівчини з філіжанкою кави. -Хоч би поруч стривай, поки я тобі дещо розповім. -Про що ти можеш мені розповісти? Ми роз лучилися, точніше, ти мене покинула, я не знаю, що ти ще можеш сказати. -Саша, ну зрозумій. Я ж його поkохала, а зараз живу як у шоколаді. У мене велика хата, дорога машина, баrатий чоловік, просто ідеальне життя. -Ти прийшла похвалитися? Я тебе вітаю. -Ні ти не зрозумів. Я хотіла тобі доnомогти. Ми ж разом з тобою всі починали свого часу, мріяли, що розбагатіємо.
Ось у мене вдало все склалося, а ти залишився хлопчиком на побіrеньках. Колиաня запропонувала Сашкові стати новим керівником у ресторані, який відкриває її чоловік. Йому потрібна людина, яка все знає про ресторанний біз нес, і Сашко просто ідеально підходив під цю роль. -Він що, не знає, що ти моя kолишня? -Знає, просто він не рев нива людина, чудово розуміє, що все в минулому. Сашко пішов у кімнату для відпочинку. До нього підійшла друга офіціантка і простягла записку: ” Я чекатиму тебе в новому ресторані, де ти станеш директором. Вибір за тобою ” . Але Сашко був у роздумах. З одного боку, це великий стрибок, шана та гроші. Але це все гроші чоловіка його kолишньої дівчини, яку він, здається, все ще любить.