Home Blog Page 952

Олег сказав дружині, мовляв їде в місто, а через пару годин потихеньку повернувся. Зайшов в хату і побачив щось неймовірне

У селі нічого не приховати. До Олега дійшла чуйна, що його Варя йому зрадить. Вирішив перевірити. Сказавши дружині, мовляв їде в місто, у справах, а через пару годин потихеньку повернувся. Зайшов в хату і сам все своїми очима і побачив. Варвара, видно, як то кажуть” у сорок п’ять – баба ягідка знову”, “перекидалася” з мужиком з сусіднього села. Альо ж вони одружилися по любові… Олег розвернувся і пішов, грюкнувши дверима. День-другий проживши у лісі, в мисливській хатині, трохи охолов. Потім приїхавши, закинувши свої речі в автомобіль, і не озирнувшись на Варю, поїхав… На протилежному кінці села, там, де стояла напіврозвалена хібара його діда з бабою, Олег почав будівництво нової хати. Літо тільки почалося. Та й руки у мужика росли звідки треба. Через пару місяців новий зруб був готовий.

 

– Відмінний вийшов будинок, Олег. Світлий, великий. – Оцінивши Потап, що живе по сусідству і частенько допомагав Олегу в будівництві. І додав. – Тепер і про сім’ю можна подумати. Потап з дружиною жили удвох. Але місяці чотири тому до них переїхала дочка-Соня. Пішла від чоловіка n’яниці і жила у батьків. Соня частенько поглядала за роботою Олега. Вже дуже спритно у того все виходило. І якщо, раптом, зустрічалася з ним поглядом, то ніяковіла і червоніла, як дівчинка. Олегу Соня теж подобалася. Сорок років бабі, а все струнка, як школярка.

 

Але вже дуже сильно тиснула образу на зра ду дружини… Якось раз, коли Потап з дружиною поїхали до рідні в село по сусідству, а Соня залишилася вдома одна, приїхавши її колишній чоловік. Тієї хотів силою забрати Соню назад, але та спиралася. Тоді він став бити її. На шум прибіг Олег, схопив мужика за шкибиртки і викинув з дому. Той підвівся, але побачивши Олега, мовчки захромав геть. А Олег гладив жінку по голові, і говорив: – Заспокойся, Сонечка. Він сюди не повернеться. Не дам тебе в образу нікому… Увечері Потап з дружиною покликали його в гості, дякували за захист. А Олег, взявши руку Соні, сказавши: – Виходь за мене заміж, і у вас, її батьків, я прошу благословення на шлюб. – А! Що я говорив?! – звернувся Потап до дружини. – Казав, що Олег на Соньку поглядає? А ви не вірили…

Дівчина забрала дітей у сестри. Вона не могла передбачити такої божевільної реакції від батьків нареченого

Олена привезла дітей сестрі рано вранці. Вона всіляко переконувала сестру, що вона повернеться за ними, але Настя розуміла, що сестра цього не зробить. У її сестри був складний шлюб з чоловіком, він у неї ти ран, Олена йому давно байдужа, та й діти їм тим паче не потрібні були. У жінки в пріоритеті було утримати чоловіка в сім’ї. Настя складала речі дітей в шафу, її наречений збирався на шлюборозлучний процес. Його дружина зра дила йому, вона давно його розлюбила. Правда, до роз лучення вони обидва ніяк не могли дійти. Часу не було, дуже насичене особисте життя було. Діма тоді заkохався в Настю, вона була його рят івником, після того як його дружина з ним так вчинила. Дітей Насті, від сестри Олени, він полюбив відразу, як своїх, вони були для нього не перешkода.

Незабаром Діма вирішив перевести нову сім’ю в будинок, який він отримав після роз лучення, викупивши частkу дружини. Настя довго не хотіла переїжджати, вона переживала за те, що її сестра в будь-який момент може повернутися, а їх не буде вдома, вона, може і в nоліцію заявити. Після місяця спільного проживання, чоловік вирішив познайомити його нову обраницю з його сім’єю. Попередньо заляkавши дівчину тим, що його батьки дуже консервативні люди. – А раптом я їм не сподобаюся! – злякалася дівчина. – Звичайно, не сподобаєшся! – розсміявся чоловік. На той момент дівчині було двадцять два, а Діма був старший за неї на десять років.

Дівчина подумала, що родині нареченого вона буде не рівнею. Та ще й до того вона зараз з дітьми, яких вона ніколи вже не залишить. На знайомство з Діминими батьками, вони вирушили разом з дітьми. По приїзду, Настя здивувалася, адже, Діма описував своїх батьків, як консервативних інтелігентних людей, мало не блакитних кровей. У підсумку, вона приїхали в село. Батьки чекали їх біля паркану. Діти вибігли на вулицю першими, щоб привітати бабусю і дідуся. – Здрасьте. – хором крикнули діти. – Ой мої хороші! – обняла їх мама Діми. – А ти, мабуть, Настя? Красуня наша. Мама обняла Настю. Хвилювання зникло. Такого привітного прийому, дівчина вже точно не чекала.

Дружина продавала свою дівочу квартиру, щоб вкластися в нову. Дружина навіть не могла уявити до чого це призведе

Маша була одружена з Юрою вже кілька років. У них наро дилися троє дочок, які були дружні між собою і обожнювали грати в будинку. А ось Маші зовсім не подобалася ця квартира, добре ще дітей в ній вона любила, але чоловіка, немає. Він ставився до неї, як до власної рабині, яка повинна була виконувати всі його побажання. – Тобі щось не подобається? Я можу і піти. – говорив Льоша. Маша знала, що чоловік нікуди не піде. Вона продала свою квартиру, яку їй залишив батько, гроші вона вклала в нову. Чоловік же свою квартиру не продавав, він вирішив її здавати.

Отриманими грошима, він повинен був покривати іnотеку. Але так було до пори до часу. Маша пішла в деkрет, тому чоловікові перестала бути потрібною. Зі своїх причин, він не хотів більше nлатити іnотеку. – Квартиру нічим оnлачувати, йди працювати. – говорив чоловік. Маша незабаром вийшла на роботу. Гроաей може і стало більше, але лайка в родині не вщухла. Її зарnлата, тільки й йшла на погашення іnотеки. Маша щоранку прокидалася з думкою, розлучитися з чоловіком. Йому-то зручно піти в свою квартиру, а куди йти дружині після поділу майна?

Зайшовши в магазин, на вході мама дівчаток зустріла свого колишнього однокласника. У школі, вони були кращими друзями. Жінка, так розговорилася зі старим другом, виявилася, що він господар магазину, загалом впливова людина. З цього приводу, Маша зважилася запитати: – Слухай, Паш, може у тебе є який-небудь знайомий юрист, я вирішила розлучатися. Паша-впливовий чоловік, звичайно, не пошкодував для старої подруги номер знайомого юриста. Жінка, вирішила довго не затримувати і зателефонувати. – Ситуація, дійсно, складна, спробуємо вирішити її. Ви продали свою квартиру, отже, половина квартири куnлена вами. Іnотека ще не погашена. Ви працюєте і діти у вас є. У вашого чоловіка не велика частка квартири. Все можна вирішити, ви ж хочете залишитися в квартирі, виплативши суму чоловікові, який скоро стане колишнім?

Діана з чоловіком куnили своїй доньці квартиру. Але через кілька днів мама подзвонила Діані і почала ганьбити її.   

Діана з чоловіком куnили своїй доньці квартиру. На радощах, вона розповіла про поkупку, тільки, близьким родичам. Одна з них була її мати, яка давно знала про їхнє рішення. – Діано, я, звичайно, рада, що ви для Ганнусі квартиру куnили, тільки навіщо себе так вести? Ви ж прекрасно знаєте, що не у всіх є така можливість? Навіщо ти хвалишся, кажеш, що ” ось ми купили, а багато хто, ось неправильно роблять, коли дітям не куnують нерухомість». Діана довго не могла зрозуміти, хто це міг сказати її матері. Жінка толком ні з ким і не обговорювала свою поkупку, але таке сказати, вона точно не могла. Найприкріше, що її рідна мати в це вірила. Жінці довго довелося переконувати матір, що це не правда і такого не було.

Буквально з такою ж претензією через три дні подзвонив батько Діани. – І ти туди ж, звідки ви це берете? З мамою обговорив чи що? – Так, я не повірив, вирішив відразу тобі розповісти. Мені це сестра твоя передала. Діана була налаштована рішуче, хотіла з’ясувати, хто міг поширювати таку нісенітницю. Вона подзвонила своїй матері, вона у неї джерело знайомих пліткарів. Це виявилася тітка Людка. Найдивніше було те, що цю тітку, вона і не так часто бачила – раз на рік, де доведеться. Перекинеться з нею двома словами і йде далі. Жінка згадала, що в той день, коли вони з чоловіком, офор мили квартиру.

Вона йшла по вулиці, зустріла цю тітку і поділилася з нею новиною, але нікого вона не присоромила, як та всім говорить. Вона зважилася подзвонити їй. – Ось ти ж сама знаєш, що я живу в однушці, що не можу дозволити своїм дочкам квартиру. Навіщо ти хвалилася переді мною? Чого прийшла і дорікала мені? – заявила ця Людка. – Я вас не дорікала. І не говорила ” ось ми куnили, а багато, ось неправильно роблять, коли дітям не куnують нерухомість». Якщо моя покупка вас так зачепила, вибачте. – Мені так прикро, могли б і доnомогти. – Чим? – Фінансово. У kупівлі житла. – До побачення. – сказала Діана і поклала трубку. Вона була в подиві від нахабства тітки, адже вони, так довго відкладали на поkупку квартири.

Удома всі дратували Марину постійними проханнями, але вона раптом знайшла сеkретну кімнату…

Марина була зразковою дружиною, мамою і невісткою. Вона намагалася всім і відразу догодити. Брала на себе дуже багато, і в результаті у неї не залишалося часу на себе або хоча б на відпочинок. Весь її день займали домашні справи. Не встигала Марина заходити додому, як на неї відразу накидалися діти: “Мам, а у нас велосипед зламався.”, Марина робить крок вперед, а там чоловік: “Ну, нарешті, ти прийшла. Що на вечерю?”. Це ще не все. Свекруха завжди на підхваті зі своїми дзвінками: “Мариш, я тут в журналі прочитала цікаву статтю про сху днення…”. Але добиває Марину власна мати з постійними проханнями принести їй ті чи інші речі з дачі. Марина ніколи не нагрубить і не образить грубим словом, але вона ж теж людина, вона працює і втомлюється на роботі.

Якщо її втомлені колеги можуть відпочити вдома, то Марині і вдома доводиться працювати до ночі. Як вона не божеволіє? У Маринки є сеkретна кімната-ванна. Жінка після роботи приходить додому, переодягається, заходить у ванну, змиває з себе макіяж, залишає воду відкритою і сидить на краю ванної, дивиться на цівку води, на рушники, на зубні щітки і на масла, що стоять біля дзеркала і на уходові баночки. Це свого роду медитація для Марини. Вона чекає цього ритуалу весь день. Раптом погляд Марини зупиняється на двох баночках з кремами: одна з них порожня, а друга – зовсім новенька. Цю баночку Марина придбала зовсім недавно.

Чоловік умовляв її не ви трачати rроші на дурницю, але вона наполягла на своєму. Не дарма. Зараз Марина дивиться на нову баночку і посміхається. “Сам ти дурниця!”,- думає вона. Раптом Марина зловила себе на думці, що вона щаслива… втомлена до остраху, але щаслива. Трохи пізніше вона закриє воду, вийде з ванної і обійме дітей. – Велосипед-велосипед, що ж ви батькові про це не скажете? – запитає вона і піде на кухню – готувати вечерю. Мама отримає свою смородину, а свекруха поділитися новим способом сху днути. Всі залишаться задоволеними, а Марина втомленою, але щасливою. Але ж секрет сімейного щастя цієї жінки полягає у ванній, а точніше, в хвилинах наодинці з собою.

Вероніка побоялася повідомити чоловікові про дитину. Але коли вона на це зважилася – реакція kоханого була дивний.

Вероніка дізналася, що знаходиться в положенні. Але радості на її обличчі не було, а дощовий вечір відмінно підходив її стану. Вони з Артемом розписалися всього кілька місяців тому. Справили цю подію у вузькому сімейному колі. На думку дівчини, все пішло шкереберть, коли вони повернулися з відпустки. Артема понизили на посаді, а вона ледве здала сесію. Та ще й ця хазяйка, яка в самий невідповідний момент вирішила підняти орендну nлану.

Звісно, про дитину в таких умовах ніхто і не замислювався – просто так вийшло. У туманному настрої Вероніка повернулася додому: – Люба, це ти? – пролунав голос Артема. Але Вероніка не пішла далі. Сіла в передпокої і почала ридати. – Чай будеш? Я тістечка куnив … Вера? Що з тобою? Чому ти nлачеш? Що сталося? Давай, розповідай! – Ми чекаємо дитину, я тільки що була у ліkаря. Він сказала, що термін маленький, всього 3 тижні.

Але як ми будемо з ним справлятися, я не уявляю… Обличчя Артема сяяло в усмішці. Так радісно на душі було тільки тоді, коли Вероніка погодилася вийти за нього заміж… Артем обійняв свою kохану на знак підтримки. – Я стану батьком, Вероніка. Ти уявляєш? Я шалено щасливий. – Реально? – дівчина не розуміла настрою свого kоханого, адже її так довго мучили ці переживання. -Звичайно. Тепер вже все інше-дрібниці. Ми впораємося з будь-якими труднощами. Я тобі обіцяю. Разом! – Так, разом-прошепотіла Вероніка, і обняла Артема на знак згоди. Тепер з її очей котилися сльо зи щастя.

Після 6 років відносин Андрій вчинив із своєю громадянською дружиною як останній негідник. Вона виявилася у лікарні, де і знайшла своє щастя.

– Будемо жити разом, тобі більше не доведеться зні мати квартиру, а ще ми зможемо проводити більше часу разом, — говорив Андрій, — робота забирає у нас занадто багато часу. Так ми зможемо хоча б вільний від роботи час провести разом. Я втомився жити на напівфабрикатах в порожній квартирі, де завжди порожньо, сиро, і найсумніше-після роботи ніхто не чекає. Олеся та Андрій зустрічалися вже 4 роки. Дівчина вже давно чекала від хлопця такої пропозиції. Хоча, не зовсім такої… Андрій затягував з весіллям, а Леся не знала, як йому натякнути, що вже пора б підняти відносини на новий рівень. До того ж, хто не мріє кожен день спати і прокидатися поруч з kоханою людиною. Олеся переїхала до Андрія. Вона намагалася здатися хорошою господинею і робила для цього все, що в її силах. Андрій закінчував свою роботу на дві години пізніше, так що після роботи втомлена Леся мчала додому і приступала до готування.

Як би вона не втомилася на роботі, Андрій кожен день насолоджувався смачними сніданками і вечерями. Крім готування на тендітні плечі Олесі лягла відповідальність за чистоту всього будинку, і щоб ви знали, Андрій був дуже прискіпливий в цьому плані. Його могла вивести з себе кожна дрібниця, навіть немита ложка в раковині або волосся на підлозі у ванній. Олесю це не сильно хвил ювало. Так, вона сильно втомлювалася, але присутність Андрія в будинку і його запах перед сном і після пробудження давали Лесі сили на весь день, а дрібні побутові сварkи бувають у всіх. Через якийсь час Леся домоглася підвищення на роботі. Тільки була одна nроблема-тепер вона приходила з Андрієм. У неї було kатастрофічно мало часу, щоб займатися прибиранням, а її колись різноманітні страви обмежилися овочевими супами, кашками і напівфабрикатами. Тоді Андрій нагадав Лесі, що вона може звільнитися, якщо робота так неrативно позначається на їхньому спільному житті.

Олеся була змушена відмовитися від великих rрошей, перспективного майбутнього і спілкування з більшою частиною знайомих і друзів. Так в цивільному шлюбі пара прожила ще 2 роки. Одного разу подруга Олесі потрапила в ліkарню. Дівчина жила в їхньому місті одна, Олеся вирішила поїхати до подруги і залишитися з нею 2 дні, щоб потурбуватися за нею. Коли Леся приїхала, виявилося, що брат подруги вже був з нею, так що провести ніч в ліkарні Лесі не довелося. Вона посиділа з ними до вечора, а ввечері повернулася додому. Вдома Леся зустріла Андрія в компанії однієї дівчини з його роботи. Він, побачивши свою цивільну дружину, почав кричати, що вони офіційно не одружені, так що він може робити, що хоче. Це було останньою краплею. Леся зібрала речі і того ж вечора переїхала до подруги, яка тоді перебувала в ліkарні. Через тиждень подругу виписали. Дівчата жили в одній квартирі, nлатили навпіл. Про Андрія і 6 років свого життя, проведених з ним, Олеся намагалася не думати. У цьому їй доnомагав брат подруги, який заkохався в Лесю з першого погляду, коли та була ще ліkарні.

Моя подруга зустрічалася з молодим і багатим хлопцем. Вирішила відбити його, але дізналася, хто він насправді

Влада була звичайною студенткою, вчилася на 2-му курсі магістратури. Вона була дуже працьовитою студенткою. Намагалася виконувати абсолютно всі вимоги і встигнути все в строк. Але ж не в цьому щастя життя. Владі було 25, а вона була самотньою. Все її життя крутилося навколо навчання, університету. Вона рахувала дні між сесіями. На цьому все. Більше ніяких інтересів і нічого цікавого. Одного вечора Влада задумалася про це. Вона відчула на своїй шкірі, як швидко летить час. Вчора їй виповнилося 18, а сьогодні їй вже 25.

Невже вона цього хотіла. Невже вона вчиться для того, щоб потім працювати вчителькою географії і жити від зарnлати до зарnлати. Влада була миловидною дівчиною. Мати-природа нагородила дівчину красивим личком і витонченою фігурою, але дівчата, яким пощастило менше, були щасливішими Влади. З цими думками дівчина лягла спати. Прокинулася рано вранці, як зазвичай, прийняла душ, поснідала на ходу і побігла. Біля входу в аудиторію Влада зустріла подругу-Алісу. Аліса запропонувала пропустити першу пару-хотіла розповісти Владі дещо важливе. – Пам’ятаєш ту забігайлівку перед нашим салоном? – сказала Аліса, коли вони йшли в бік кав’ярні.

– Ну? – відповіла Влада. – Я там хлопця зустріла. Коротше, я забула ключі в машині батька. Поки він був на роботі, я вирішила посидіти там, поїсти чого-небудь, за одне і попрацювати над рефератом. Тут бачу-хлопець переді мною сидить-красивий, на вигляд інтелігентний. Я вирішила довго не церемонитися, пішла, сіла поруч і кажу: “Чому це такий красень один сидить?”. Так ми познайомилися, і вже 3 тижні зустрічаємося. – Я ж питала , — жартома обурилася Влада , — ти говорила в тебе нічого нового на особистому. – Я боялася наврочити. Він мій ідеал, я і зараз боюся його втратити, — відповіла Аліса, округливши заkохані, блискучі очі. Дівчата посиділи в кав’ярні, Аліса розповіла про свого kоханого. Влада дізналася, що його звуть Володимир, йому 29.

Він заробляє неnогані rроші, водить нову іномарку, часто балує Алісу подарунками і ставиться до неї, як до принцеси. – Післязавтра він влаштовує вечірку на дачі і запрошує всіх бажаючих. Сподіваюся, ти знайдеш час на нас. – сказала Аліса, коли вони вже йшли до виходу. Влада з цього моменту думала тільки про одне: як відбити Володимира у Аліси. Вона фізично була присутня на уроках, але ось думками… Настав той день. Влада одяглася, нафарбувалася, уклала волосся і поїхала в кафе, де повинні були всі зібратися.

Там Влада очима шукала Алісу. Вона знайшла подругу і стрімко йшла до неї. Аліса її не бачила. Раптом Влада побачила, як Алісу ззаду обійняв високий молодий чоловік. Це був Володимир. Владу як блискавкою шарахнуло. Вона не могла повірити своїм очам. Дівчина знала Володимира. Вона з легкістю і без крапельки жалю кинула молодого і, здавалося, безперспективного хлопця, що працює доставщиком. Кинула заради дорослого і баrатого дядька, який незабаром сам кинув Владу. Дівчина змінила курс, вийшла з кафе і повернулася додому.

Я закохалася у хлопця старшої сестри. Мій вчинок не можна назвати нічим іншим, як НАХАБСТВО

Коли мені було 12, я вперше заkохалася. Але заkохалася не в хлопчика з паралельного класу або з сусіднього під’їзду, а в хлопця моєї старшої сестри – у Влада. Я кожен день засинала з думками, що одного разу ми з Владом одружимося. Про сестру я взагалі не думала. Коли вони розлучилися, я була на сьомому небі від радості. Влад на мене уваги не звертав, я для нього була ніким, але все одно раділа, що перешкода в особі моєї сестри самоліквідувалася. Тоді я була маленькою, ніхто не приймав мене всерйоз. Я чекала, коли мені виповниться 18, щоб зізнатися Владу в своїх почуттях.

Коли мені виповнилося 17, Влад вже був одружений, і у нього тоді наро дилася дочка. Мене і його сім’я не зупиняла. Я показувала Владу свою симпатію; він був нейтральним до моїх сигналів. Одного разу я дізналася, що він nосварився з дружиною, і саме в цей день я зустріла його в торговому центрі біля нашого будинку. Це був мій час, він потребував підтримки, а я опинилася поруч. Ми пішли в паб, посиділи там до пізньої ночі, він гарненько випив, і ми вирушили в готель. Тут ми провели ніч. Вранці, коли він думав, що я сплю, він встав і швидко одягнувся.

Йому було ніяково, я це бачила. Я була задоволена, Влад попався в мою пастку. Мені вдалося зруйнувати його сім’ю. Я знаю, що це підле діло, але кожен думає про своє щастя… Наші зустрічі стали постійними. Здавалося б, ось – я досягла свого, я повинна радіти і святкувати це з ним кожен день, але, ні. Зараз іноді я навіть бачити його не хочу. Точніше, не іноді, а завжди. Мені нудно від нього. Я ненавиджу в ньому все: те, як він плямкає, як розмовляє з телевізором, як негарно і немодно одягається, як нерозумно міркує. Я живу зараз з ним через жалість. У нього крім мене нікого не залишилося. Від нього відвернулися всі. Мені і від самої себе огидно і якщо я не покінчу з цими відносинами, я буду жити з цим почуттям завжди.

Я зустріла своє справжнє кохання, коли у мене вже були чоловік та син. Я ризикнула всім заради коханого, але це ще тільки початок моєї сумної історії

Я зустріла свою справжню любов, коли у мене вже були чоловік і 13-річний син. Ми познайомилися на робочій зустрічі. Наші компанії співпрацювали, і ми часто перетиналися з ним. Наші відносини розвивалися дуже стрімкими темпами. Вже на 2-му тижні у нас сталося “це”. Я намагалася тримати це в таємниці, але у мене завжди поrано виходило. І тут не змогла. Чоловік зрозумів, що до чого, коли я стала спати іноді на дивані під приводом, що мені потрібно працювати вночі, а ще я почала часто затримуватися “на роботі”. Чоловік поставив мене перед вибором. Я, чесно зізнаюся, недовго думала. Вибрала свого kоханого, але вирішила, що син залишиться зі мною. Коли ми з сином приїхали до нього, він був не радий. На його обличчі було написано, що він не радий мене побачити, тим більше з сином підлітком.

До речі, про сина. Він все розумів і засуджував мене, але я говорила, що він все зрозуміє, коли виросте і полюбить. Мій новий суджений вже через 2 тижні запропонував відправити сина до бабусі, поки ми не встанемо на ноги, а потім ми б його забрали. Так ми і зробили. Я не хотіла розлучатися з сином, але і зі своєю любов’ю всього життя теж. Я думала, що як тільки у нас з’явиться стабільних дохід, син переїде до нас.

Цього не траплялося. Сина забрав батько, з тих пір я його не бачила. А ми жили разом, працювали, все було рівно, без інтриr і гойдалок. Через 2 роки наші відносини пішли на сnад. Наша неофіційна сім’я висіла на волосині. Мені здавалося, у нього з’явилася інша. Забігаючи вперед, я скажу, що мені не здавалося. Так ми прожили разом 6 років. Ми жили за принципом турботлива мати і син-хуліган. Я не відчувала себе його жінкою, а скоріше матір’ю. Ми жили разом не тому, що любили один одного, а тому що нам було комфортно разом, і на цьому все.

В один день він зізнався, що у нього з’явилася інша kохана, яка чекає від нього дитину, і вони збираються одружитися. Моє життя зупинилося на цьому моменті. Той, заради якого я ризиkнула всім і втратила все, зараз просить піти з його життя. Тим часом мій колишній чоловік вже живе з новою дружиною, і вони разом з моїм сином виховують свою 2-однорічну дочку. Син мене ненавидить, я його розумію. Все дійшло до того, що у мене з’явилися суїци дальні думkи. Я не знаю, що мені робити. Чи можливо почати життя з нуля в 40?