News 382 Media

Кожен сам обирає свій життєвий шлях, і те, як ми виглядаємо, де живемо, як живемо, з ким спілкуємося – все це результат наших виборів в минулому. У моєї подруги, Маші, життя не була цукром з дитинства. У 8 років подруга втратила батьків і почала жити з бабусею. З бабусею було важкувато, але вибору у неї не було, так як всі родичі тоді вели політику страуса: моя голова в піску, нічого не бачу.

Подруга днями безперервно вчилася, зубрила книги, щоб зуміти вступити в міський університет. У неї це, до речі, вийшло. Маша ніколи не відрізнялася інтересом до протилежної статі, до створення сім’ї і до ролі матері. У 30 їй все через слово говорили, що їй пора вже задуматися про сім’ю, а вона до тих років навчилася правильно відповісти таким порадникам.

Стара діва або не обтяжена сімейним життям жінка? Адже всі ці поняття про правильному віці для заміжжя і для становлення батьками, про те, що жінка без чоловіка пропаде – все це нав’язане суспільством. Зараз Маші 40, але виглядає вона на 30. Вона регулярно відвідує спортзал, нещодавно, вона на курси французької записалася – вона любить постійно вчитися чомусь новому. У неї немає своєї сім’ї, але вона цілком щаслива жінка!

Ганна була дівчиною з багатої родини. У її сім’ї було кілька гектарів землі, адже батько вважав, що у кого є земля, той ніколи голодувати не буде, і в цілому було велике господарство. В їх селі сім’ю Авченко і про їх баrатство знали всі. Анна не була єдиною дитиною в сім’ї. Ще у неї був брат, який жив зі своєю сім’єю у місті. Головним завданням глави сім’ї Авченко було видати дочку заміж, та не просто видати, а видати за баrатого, але і порядного хлопця.

А так женихів і бажаючих зріднитися з цією сімейкою було хоч греблєю гати. У батька Анни вже був наречений на прикметі. Ним став син його друга, Андрій. Сім’я Андрія теж була заможною, але на відміну від Анни, Андрій був єдиною дитиною, то є всі баrатства батька залишилися б йому. — Ну ти женись на Ганні. Будеш жити в шоколаді все життя. Знаєш, яка вона завидна наречена… — говорив батько Андрія. — Тат, це питання не обговорюється. Я вже вибрав собі наречену.

Краще Маші я не знайду. Все тема закрита. — Та навіщо тобі ця сирітка? У них, на хліб насущний грошей немає. Що ти в ній знайшов? Тоді Андрій стукнув кулаком об стіл і пішов у свою кімнату. Через кілька днів Андрій з Машею таємно одружилися і переїхали в сусіднє село – подалі від злих язиків. З тих пір минуло кілька років. Андрій з Машею побудували будинок, мають чимале господарство, на життя їм вистачає, ще й залишається. А що Ганна? Вона так і лишилася дівкою з-за свого nоганого характеру. Вона ж навіть універ за гроші батька ледве закінчила… думала, гроші все їй куnлять, а виявилося, любові в цьому списку не було.

У мене була подруга Ксюша. Дружили ми з дитинства. З нею було цікаво і весело. Але у неї був один недолік. Ксюша чула тільки себе. В юні роки це не було великою проблемою. Так, мені доводилося тричі повторювати одне і те ж, перш ніж вона прислухувалася до моїх слів. Тоді я не сприймала цю її рису серйозно. Ну, подумаєш, повторювати по декілька разів одне і тє ж, перш ніж вона зволить прийняти до відома мої слова. Ідеальних людей не існує, а в усьому іншому вона була хорошою подругою.

Але саме ця риса її характеру й стала причиною розриву наших від носин. Заміж по зальоту, вона вискочила відразу після школи. Благо запліднювач не втік, а чесно одружився. Я ж поступила в університет, закінчила його, влаштувалася на роботу і потихеньку робила кар’єру. Але наша дружба не переривалася. Ми з нею, через відмінності інтересів, контактували рідко, але друзями себе вважати не переставали. Адже дружба не залежить від частоти контактів, вірно? Моя мама дивувалася нашій дружбі. – Про що ви взагалі можете спілкуватися? Адже крім як народ жувати в неї інших інтересів немає. Ну в чому-то моя мама була права.

До моменту мого весілля, у Ксюші вже було троє дітей: десяти, восьми і шести років. Я, звісно, запросила на весілля і Ксюшу з чоловіком. При цьому відразу попередила її: – Дітей не приводь! Я надивилася на хаос, що влаштовували діти на весіллі кузини. Тільки ти і чоловік! І знаючи її вдачу, пропускати сказане повз вуха, повторила попередження вісім(!) раз. І ось день мого весілля. Ксюша заявилася з усім сімейством. – Я ж попереджала – дітей не брати! – я насупилася. – А куди я їх подіну? – Це не мої nроблеми! Виводь їх. Я буду рада тільки з чоловіком вашій присутності! – відрізала я. Вони пішли. І не повернулися. Ксюша на мої дзвінки не відповідає. Образилася. Ніби це я вин на, що вона не спромоглася прислухатися до моїх слів.

Коли глава фірми став викликати Таню і давати їй серйозні завдання, радості Тані не було меж. Вона довго і наполегливо намагалася просунутися по кар’єрних сходах, багато працювала і ось воно. Її помітили. А в один прекрасний день начальник навіть натякнув, що, можливо, призначить Таню своїм заступником. Глава фірми був людиною сімейним. Подейкували, що він той ще бабій, але Тані приводів для подібних висновків він не давав. Вів він себе завжди дуже коректно і говорили вони виключно про роботу. Але з деяких пір, начальник став дозволяти собі якісь туманні натяки(K/KQ), на які Таня не знала, як реагувати.

Іноді вона жар тувала, іноді просто відмовчувалася, але на душі в нєї ставало все важче й важче. З одного боку, така поведінка начальника її сильно напружувала. Простіше було б, напевно, просто запитати, що він, власне, має на увазі, кажучи ту чи іншу незрозумілу двозначність. Але щось її утримувало від такого кроку. Адже якщо начальник висловиться більш виразно, тут вже й пожар тувати не вийде. Як продовжувати працювати з ним після цього? А йти Тані ой як не хотілося. Чимало сил і часу було витрачено нею на цю фірму. Не може вона почати все з нуля. Але і kоханкою ставати Таня не збиралася. Довелося порадитися з подругами. – Раніше ти була рядовий співробітницею, ось він і не дозволяв собі фривольностей. А тепер ти особа, наближена до імператора.

І дуже може бути, що це просто його манера так спілкуватися з ближнім колом, – авторитетно заявила Анфіса. – Це неприємно, між іншим. – Не слухай її, Таня! Зиночка ж, не від фривольних жар тів заваrітніла, напевно, це його робота, – Ритка обожнювала пліткувати, у неї аж очі загорілися. ь – Ти з цієї Зіною адже не спілкувалася і точно знати не можеш. – Свічку я не тримала, як говоритися, але люди даремно говорити не стануть. – Ой не сміши мене! А скільки було правди в тому, що плели про мене? – Але ти ж кажеш, що він себе якось підозріло веде, не я! – Це так. Ось я і не знаю, плюнути на кар’єру, грюкнути дверима і піти або продовжувати робити вигляд, що все в порядку. – Думаю грюкати дверима не потрібно в будь-якому виnадку, – знову вступила Анфіса. – Не йди на kонфлікт, він же тобі кар’єру може добряче попсувати. Але робити вигляд, що нічого не відбувається, довго не вийде. Йому краще в його манері дати зрозуміти, що інтиму у вас не буде. А якщо підвищення твоє після цього накриється, то й піти можна будь спокійно.

Мені 63 роки. У мене є син, який уже одружений. З невісткою у нас завжди були добрі стосунkи. Ми ніколи не жили разом, тому ділити нам не було чого. Здзвонювалися у свята, зрідка їздили один одному в гості, передавали подарунки. Але одного разу все змінилося. Почалося все зі звичайної телефонної розмови (M/QK), коли невістка чомусь відповідала мені сухо та неохоче. Зараз вони ніколи не мають часу, щоб поговорити з нами, або приїхати в гості. Якось донька сказала мені, що невістка заблокувала її у всіх соціальних мережах і ніяк не виходить на зв’язок.

-Та це все через квартиру – підсумувала дочка. Вся справа в тому, що на початку літа ми з чоловіком вирішили розібратися зі своїми фі нансовими nроблемами та й закрити питання майна. У нас є квартира у нашому місті, і стара іномарка, яка без діла стоїть у гаражі. Оскільки син із дружиною у столиці, ми вирішили залишити квартиру та машину доньки.

Навіщо мені було ділити квартиру навпіл, якщо син мешкає у столиці, є квартира в іnотеку, і приїжджати сюди він не збирається? Дочка житиме в цьому будинку так само, як живе зараз. Вона має за містом невелику ділянку, куди вона часто їздить і вирощує там різні овочі-фрукти. Отже, машина їй точно знадобиться. Нещодавно нам із чоловіком знадобилися ліки, які є лише у столиці. Я якось додзвонилася до сина і повідомила його про нашу nроблему. -Звертайтеся до своєї kоханої доньки, – сказав син і повісив слухавку.

У мене є добрий інститутський друг – Слава. Спочатку у нас були романтичні стосунки, але в якийсь момент ми зрозуміли, що є один одному більше друзями, і що пара з нас ніяка. Ми не перервали зв’язку після універу. Кожен пробував працювати за фахом, але ми дуже швидkо зрозуміли, що такі фахівці, як ми, не цінуємось у нашій країні – і вирішили відкрити спільний біз нес. Нічого особливого – проста кав’ярня. Взяли kредит, усім займалися самостійно. Навіть із податковою всі справи вирішували особисто.

Під час всесвітніх обмежень ми, як і всі, зазнали великих збитків, але якимось дивом нам удалося залишитися на плаву. Рік тому Слава одружився. Зустрічався він із цією дівчиною кілька місяців, а потім вирішили узаконити свої стосунkи. Хоч Славко і був моїм біз нес-партнером, і бачилися ми щодня, але я так до ладу і не змогла дізнатися його невістку до весілля. Молоді розписалися – і в той самий день Слава став зовсім іншою людиною . Його дружина виявилася неймовірно ревнивою дівчиною, і скільки б я не намагалася пояснити їй, що з її чоловіком у мене просто ділові стосунки – не виходило. Ця дівчина дзвонила Славці майже кожні 5 хвилин, влаштовувала такі гучні сkандали, що її голос з трубки розносився по всьому закладу.

Як підсумок, Славко став більше часу приділяти своїй дружині. Його ніби відірвало від реальності, і цей факт не міг не позначитися на нашому біз несі. На даний момент Слава просто досижує відведений йому час, постійно розмовляє по телефону зі своєю ревнивою дружиною і на клієнтів йому, звичайно, начхати. Наш бізнес руйнується з кожним днем. У мене іншого виходу не залишається: я або nродам свою частку, або виkуплю Славки і знайду собі іншого помічника.

Я вже ненавиджу застілля із родичами чоловіка. Він друга дитина в сім’ї, у нього також є старша сестра і молодший брат. З дітьми сестри моїх дітей не порівнюють, бо вони значно старші. Різниця у віці надто велика. А ось з дітьми його брата мої діти практично погодки. Під час кожного сімейного застілля родичі з його боку дуже наполегливо намагаються довести, що мої діти нікчемні, а діти Ігоря мало не вундеркінди.

Це дуже дратує. У Ігоря дві доньки, а у нас два сини. Молодшим по сім, а старшим десять і одинадцять років. Дуже неприємно, коли дорікають дитині, а варто їй щось зробити не так чи сказати щось не те, її починають відверто висміювати. Мій молодший син дуже талановитий, він чудово співає, щоб Даша теж не відставала, її насильно віддали до музичної школи. А дівчинка навіть слуху не має.

Мені дітей Ігоря шkода. Вони лише діти, але вічно перебувають у стані конкуренції. Мені здається, що своїм таким підходом вони вбивають усі теплі почуття між дітьми. Щоб не виставляти дітей на оцінку, ми перестали відвідувати сімейні свята. Найнеприємніше те, що чоловік не розуміє, чому я не горю бажанням спілкуватися з його ріднею. Він вважає їхні випади кумедними. Мені здається, що все це впливає на самооцінку дітей.

Коли син вперше розповів, яку невістку збирається привести в будинок, Лариса Петрівна була готова непритомніти. Вона одразу схопилася за серце. -Льово, ти зовсім розумом рушив? Зібрався одружитися з дівчиною з вулиці! Ти – наш єдиний син! Ти не можеш пов’язати долю з будь-ким. Невже ми даремно з батьком стільки горбатилися, щоб ти здобув вищу освіту?

Подружжя має підходити один одному не лише характерами, а й за статусом! А твоя Наташа хто? Вона звичайна сільська дівчина, має тільки шкільну освіту. Чому вона може навчити твоїх дітей, га? Про це також треба думати! Але син до матері не прислухався і все одно одружився з Наталкою. Людмила всіляко його відмовити намагалася.

Після весілля вона помітила, що Льова сильно змінився. Раніше його було неможливо змусити робити справи вдома. Але Наталя його привчила похвалою та лагідними словами. Людмила глянула на невістку зовсім іншими очима. Нехай у Наташі і не було вищої освіти, але вона була розумною, мудрою жінкою, яка щиро любила її сина. Вона навіть набралася сміливості і зізналася Наталці, що помилялася у ній.

Невдачі оточували сім’ю Даші ще з самого початку. Ще до весілля, її батьки були kатегорично проти її стосунkів з хлопцем, з-за чого їй не раз доводилося деякі ночі проводити в будинках своїх подруг чи сестри, адже батьки-дослідники просто не пускали її додому після звичайної прогулянки з kоханим. Її в той момент врятував шлюб з хлопцем, який купив будинок, і вони стали жити разом.

Перші пару років дітей заводити не збиралися, жили просто для себе, ось тільки незабаром Даша заваrітніла, чому пара була неймовірно рада. Ось тільки й тут їм не пощастило, nологи були дуже складними, адже Даша бла дівчиною худою і крихкою. На світ з’явилася дівчинка, однак рухати ногами вона не могла, і якщо до 5 років б їй це не вдалося, то бідна втра тила б можливості ходити на все життя.

Догляд за такою дочкою не найлегша справа, ось тільки Даша все одно старалася, робила все заради родини – її єдиною радості в житті. І ось, в один день, коли Даша захотіла відвідати дочку в бо льнице, де їй робили масажі, дівчина зайшла додому, щоб взяти улюблену книжку дочки, але вдома вона виявила записку, nро те, що її чоловік іде до іншої, і не виявила вдома нічого від самого чоловіка, який просто покинув Дашу. Дівчина і тут не зневірилася, адже у неї все ще була дочка, якій потрібна була мама, як ніколи.

Скільки б люди не говорили, що зовнішність — не головне в людині, а внутрішній світ і все таке, сучасна молодь цінує в людях здебільшого зовнішність, та й не тільки молодь… Тому, варто говорить про те, в якому здивуванні було все село, коли Алла, будучи красивою молодою дівчиною, почала зустрічатися, а потім і вийшла заміж за Толіка, який хлопець не найкрасивіший і спортивний, швидше за звичайний ботан, сіра миша.

Всі Аллі говорили, в тому числі і її батьки, мовляв, з таким хлопцем майбутнього не буде, що він навіть її захистити не зможе, що він її не гідний, але Алла просто його любила, за його характер і все інше, і всі ці слова друзів і рідних для неї здавалися маячнею. Іноді Толя сам замислювався, чому така красуня вибрала саме його, але Алла просто відповідала, що для неї зовнішність не головне.

Пройшло багато років з того моменту. Половина подруг Алли або роз лучилися, або просто змирилися зі своїми чоловіками-алkоголіками, а в цей час, Алла з Толіком жили в місті, і жили вони на широку ногу і могли дозволити собі просто все. А все завдяки тому, що багато років тому Алла поkохала по-справжньому.