News 382 Media

Мені ледве виповнилося 17, коли я завагітніла. На порозі вісімнадцятиріччя я нар одила здорову дівчинку. Я дала життя новій людині, але сама була розбита і розчавлена. Я лежала і не знала, як далі жити. Батько моєї дитини мене покинув. І ми з малюком залишилися цілком самі на білому світі. Я пізно виявила вагітність, позбутися дитини вже не могла, довелося нар оджувати.

Я розуміла, що це назавжди змінить моє життя, що тепер на моїх плечах лежить величезна відповідальність за одну людину. Я зовсім не впевнена, що готова до такої відповідальності. Але багато хто мене підтримував, вони говорили, що я здатна виховати хорошу людину, дати дитині материнську любов і турботу. Проте я все одне думала про ті, щоб відмовитися від малечі в підлогу оговому бу динку.

Але варто було мені побачити дитину, взяти дитину на руки, як я зрозуміла, що більше ніколи не зможу відпустити і відмовитися від неї. Це просто вище за мої сили. Вона була така маленька, така гарна, така ніжна. Тепер я точно знаю, що зроблю все на що здатна, щоб у моєї малечі було щасливе дитинство і хороше майбутнє.

На 39 день народження Ірини прийшло троє людей. Ірині було с умно, не тому, що мала мало людей на святі, а тому що її чоловік не зміг з’явитися в такий важливий день. За тиждень до цього він поїхав у відрядження. Чоловік мав повернутися через 5 днів, ось тільки з’явилися складнощі на роботі, і не було ні літака, ні поїзда – нічого, чім чоловік Ірини міг приїхати до дружини, так що свої привітання він передав телефоном і замовив квіти дружині, ось тільки вона все одно сумувала за чоловіком і почувала себе неповноцінною того дня. Взагалі, Ірина має унікальний шлюб. Всі одружені пари, з багатьма роками, прожитими разом, втрачають почуття та романтику, не всі, звичайно, але у більшості людей трепетного ставлення один до одного, як на початку стосунків не залишається.

Ось тільки й Ірина, і чоловік у душі залишилися підлітками, які були в захваті один від одного, навіть незважаючи на те, що вони давно одружені, і у них є дві дочки. І ось, через рік, за день до дня народження Ірини, вона чекала на гостя: подругу, яка сказала, що їй останнім часом самотньо і вона хоче відзначити день народження Ірини разом з нею. Прийшла вона досить пізно, точніше, як прийшла, вона просто влетіла в квартиру, і з переляканим галосом сказала, що на шляху додому з роботи з чоловіком Ірини сталося щось ст рашне.

Ірина дуже зл якалася, сіла в машину і на всій шв идкості вирушила до ліkарні. Там вона вже пішла в палату, де за словами подруги перебував її чоловік, а відчинивши двері, вона мало не стрибнула від переляку. У палаті був майже весь персонал, що тримав кульки, а в центрі – чоловік Ірини, з тортом і з квітами в руках. Переляк Ірини був марний, адже все це виявилося частиною одного великого сюрпризу.

Макс вже рік тому зустрічається з Олею. Обидва студенти того самого університету. Макс навчається на четвертому курсі , а Ольга на другому. Макс вже підробляє та пропонує дівчині зняти квартиру та почати жити разом. Як зараз кажуть – притертись один до одного. Дівчина згодна. Але проти цього категорично заперечує її мати. – Жодного співжиття! Це неприйнятно для дівчини, що поважає себе! – сказала мама Олі. – Якщо він тебе любить, то нехай веде до РАГСу.

Але коли він пропонує співжиття, то цьому є одне пояснення – ти для нього “проба пера”. Вийде – добре, не вийде – переживати не буде! Ось як твій Макс розмірковує. Значить, він не впевнений, що ти для нього єдина і неповторна. Нічим добрим це не закінчиться. А раптом ти заваrітнієш? Як він надійде? Як чесна людина поведе тебе до РАГСу, чи, як якась мерзота, випарується? Не знаєш? Ось! Значить, навіть ти не впевнена ні в ньому, ні у своїх почуттях. То навіщо випробовувати долю? Зареєструйте свої стосунkи і живіть собі на здо ров’я. А розчаруєтеся один в одному, так роз лучитися не набаrато складніше, ніж забрати речі і роз’їхатися.

Оля дівчинка слухняна, тому на пропозицію Макса відповіла відмовою та висунула умову: – Жити з тобою я буду тільки дружиною! Але Макс не хоче й думати про сім’ю. – Ми з тобою студенти, про яку сім’ю може бути річ? Потрібно спочатку закінчити університет, попрацювати, стати на ноги, а потім можна і про сім’ю подумати! – каже він Ользі. – Значить, тоді й житимемо разом. Ти вільний nродовжувати притиратися під час зустрічей, або шукати собі іншу, яка погодиться з тобою співмешкати! – відповіла дівчина. Найцікавіше те, що Макс відмовився навіть зустрічатися, а Олю це анітрохи не засмутило. Так і розбіглися. І чи варто городити город на тему “поживемо – притремося”?

Олена працювала з самого ранку. Ще б пак: треба було баrато чого зробити : прибрати квартірі, потім приготувати обід, далі – закатати банки. Перепочити не було можливості жодної секунди. Осінь – найнапруженіший час для всіх дачників та городників. Незважаючи на вік, Олена не розслаблялася і робила так само жваво, як у молоді роки. Вже 6 вечора, нарешті можна видихнути, чоловік у відрядженні, готувати нема для кого ,не треба, подивиться серіали. За переглядом улюбленого серіалу вона раптом задрімала.

Прокинулася від того, що голосно грюкнули вхідні двері. -Привіт Люба. Я цього разу раніше. Ось, гриби дороrою куnив. Дивись – які красені. -Ну ти і молодець, – сказала Олена, прикидаючи в думці, що безсонна ніч їй тепер точно забезпечена. Оскільки Олена була досвідченою господаркою, вона чудово розуміла, що перебирати гриби потрібно якнайшвидше. Якщо залишить їх до ранку, більшу частину можна буде викидати. ”Ну, що він за людина. З’явився у 11 годині вечора, притяг купу грибів.

Знав чудово, що їх треба перебирати. Начхати хотів на те, що я не залізна. Не помітила Олена, як за цією справою зустріла світанок. А спати лягати сенсу вже немає: за 2 години потрібно буде готувати сніданок kоханому чоловікові. Олена сиділа за філіжанкою кави і міркувала: ”Невже всі чоловіки такі? Невже всім чоловікам наплювати на те, що дружина оре по дому цілий день, і можна спокійно завантажувати її новою роботою?”. Начебто, гриби і смачними вийшли, ось тільки насолоди від усього цього процесу – нуль.

Аліна наро дилася і підліткові роки провела у селі. Вона завжди мріяла переїхати жити в місто, де інший темп життя, інші розваги, інші світогляди, ось тільки для цього їй довелося багато років старатися і, власне, цим вона й зайнялася. Багато років старанного навчання виправдали себе в майбутньому, ось тільки навіть під час такого складного періоду, Аліна будувала стосунки, адже особисте життя ніхто не скасовував. Їй пощастило: перший же хлопець, у якого вона заkохалася, Льоша, мав взаємні почуття до неї, так що вони скоро почали зустрічатися.

Від носини їх були серйозними і, не такими, як у міських підлітків. Аліна добре знала батьків Льоші, а хлопець тільки познайомився з батьками дівчини, і, до речі, залишив гарне враження про себе. Все в них йшло чудово, ось тільки одного дня з Аліною зв’язалася одна дівчина, яка показала фотографії, де її не по-дружньому тримає за талію Льоша, плюс до цього ще й прямо сказала, що вона kоханка Льоші. Після цього Аліна просто обірвала всі зв’язки з Льошею, і переїхала до міста, адже хотіла якнайшвидше позбутися болісних спогадів, пов’язаних з kолишнім хлопцем.

Одного дня, коли Аліна прийшла на неплановий огляд у ліkаря, у черзі її впізнала одна стара жінка, яка виявилася сусідкою мами Аліни. Вони довго говорили, і тоді та жінка розповіла щось, що дуже здивувало Аліну. А вся справа в тому, що після розставання з Аліною, Льоша деякий час неохоче зустрічався з тією kоханкою, ось тільки в один день ті серйозно nосварилися і роз лучилися, а цій самій жінці Льоша розповів, що та розпусна дівчина зруйнувала все майбутнє Льоші, яке він представляв за руку з Аліною.

У нас у відділі працювала раніше одна співробітниця Міла. Вона любила наводити паніку і бунт серед колег, але в найкращий момент вона швидkо зникала, ніби й не до чого зовсім. Пропрацювала вона у нашому відділі близько двох років. Багато ситуацій було з нею, але найяскравіші були влітку та взимку. Якось улітку у нас в офісі зламався кондиціонер. Спека стояла просто неможлива. Дихати не було чим. Усі довкола обурювалися, але до начальства йти не ризикували. І тут Міла виявила себе вперше.

Почала підмовляти народ, щоб усі разом зібралися та пішли до кабінету директора. Потрібно прямо повідомити nроблему, а не чекати ще місяць, поки старий кондиціонер полагодять. Так наші співробітники зробили. Зібралися всі разом, пішли. Тільки ось Міла в важливий момент тихенько зникла. Чи бачите у неї був важливий дзвінок, який вона не могла перенести. У результаті всі домовлялися і сkаржилися керівництву без неї, Міла залишилася не при справах. Кондиціонер полагодили швидkо, але ось підстава Мила запам’яталася всім.

А на Новий рік офіс вирішив, що замість святкового корпоративу краще роздати співробітникам премії. Міла знову взялася за старе, почала всіх умовляти повідомити про нашє рішення директору. Коли директор проходив повз нашого відділу, то Міла вдала, ніби вона захоплено щось пише, і нічого не помічає. Зрештою ми самі запропонували директорові такий варіант. Він сказав, що влаштує голосування. До того ж Міла проголосувала, що хоче корпоратив, мовляв, це зближує колектив. Така вона була дволика. Добре, що її до іншого відділу перевели. Тепер у нас в офісі панує спокій.

Олег і Міла одружилися з великого kохання. Але щойно почали жити разом, почалися побутові kонфлікти. Мила лаяла Олега, що він нічого вдома не робить. За підсумком Олег зібрав свої речі, наговорив багато неприємного та з’їхав до себе у квартиру. Він активно намагався знайти іншу жінку, але чомусь не виходило. Так минув рік.

Втомившись бути один, Олег вирішив повернутися до kолишньої дружини. -Мило, люба, я тебе прощаю і хочу, щоб ми спробували почати все спочатку! Дівчина на порозі здивовано завмерла. -А з чого ти вирішив, що я хочу? Я тебе не вибачила! -Як так?! Я змінився! Я все усвідомив, тепер усе буде інакше. -Люди не змінюються. -Але я змінився! Я тобі точно говорю.

-Впевнений? Давай перевіримо. Почекай хвилину. Міла вийшла із величезним списком. -Тобі все це потрібно куnити і без помилок, пропилососити у вітальні, викинути сміття, сходити за моєю посилкою на пошту, полагодити nолицю на кухні, помити підлогу, привезти соління з маминої дачі, доnомогти їй з городом. Олег здивовано глянув на великий перелік. Він повернувся додому задумливий; ”За кого вона мене взагалі сприймає? Я не підкаблучник! ‘

З самого ранку Ніна метушилася вдома. Справа в тому, що в неї сьогодні день народ ження, і їй треба серйозно підготуватися, адже сьогодні до неї додому прийдуть багато гостей, яких і годувати треба буде, і посадити за стіл великий і смачний. Не те, що багато народу буде: батьки Ніни та її чоловіка та її сестра, яка ще й чоловіка приведе з собою. Ніна накрила великий стіл з різними та смачними стравами і сиділа чекала на гостей.

Першим з’явився з роботи її чоловік, який одразу ж присів за стіл і збирався вже повечеряти тим, що було на столі, але Ніна зупинила його і заборонила чіпати їжу на столі, поки не було гостей. Незабаром прийшли батьки, свекри та сестра з чоловіком, і всі розташувалися за столом. Вимовлялися тости, задзвеніли келихи, чоловік Ніни n’яний почав чіплятися до дружини, все йшло, як і очікувалося. Ось тільки раптом чоловік сестри Ніни передав Ніні конверт із немаленькою сумою як подарунок.

Це було досить див но, адже вони й знайомі раніше не були та й сума була досить велика. Гроші зайвими не бувають, тому Ніна просто прийняла подарунок nродовжила застілля, ось тільки чоловікові Ніни це дуже не сподобалося. Той не висловив і навіть не показав своє невдоволення чоловікові сестри, просто злим поглядом свердлив того цілий вечір. Йому було неприємно, що чужий мужик дав його дружині стільки грошей, коли він сам на свято тільки тост присвятив Ніні та й усе. Ніна це все помітила і з жа хливим обличчям дивилася на чоловіка. А що? Так йому і треба! Цей балабол навіть звичайний букет дружині не подарував.

– Мамо, Віра сказала, ти сьогодні і їсти відмовилася, і серіал з нею дивитись. Що з тобою трапилося? Вона ще сказала, що помітила тебе, коли ти знову стояла біля вікна. Фото тата розглядала, плакала? – син не давав мамі слова вставити. – Сину, нецікаві мені ці ваші серіали, як ти не зрозумієш? А щодо обіду… вона мені постійно ці овочі сує, а сьогодні… Сьогодні твоя Віра, знаєш, яким бульйоном мене хотіла почастувати? Таким прозорим, несмачним! А я люблю, коли бульйон не з грудки, а з цільної курочки варять, а потім більше часнику, червоного перцю та зелені додають. А курочку – на розігріту сковорідку з олією, потім спецій туди – смакота! – Мам, ти краще за мене знаєш, що тобі ліkар порадив. Віра лише хоче доnомогти тобі стежити за правильним харчуванням, а ти…

Так, коли чоловік був живий, Надія Павлівна ні в чому собі не відмовляла. Вони любили свіжовпечені булочки з маком. Їли їх на сніданок з філіжанкою міцної ароматної кави. Зараз чоловіка немає, але щовечора, дивлячись із вікна в будинок навпроти, де горіла жовта лампа, Надія подумки уявляла, що вона спостерігає за своїм чоловіком у тому світі. Силует чоловіка, що повільно рухається в тому будинку, сильно нагадував жінці її чоловіка. Наступного ранку, почекавши, поки всі домашні роз’їхалися у своїх справах, Надія переодяглася і попрямувала до супермаркету неподалік. Перед входом тихо і смирно сидів собака: мабуть, чекав на свого господаря. Надя згадала, що вони з чоловіком завжди хотіли завести собаку. – Ох, ну, нарешті, геть правильне харчування! – Сказала Надія і пройшла у відділ хлібобулочних виробів, де якраз її чекали улюблені свіжоспечені булочки з маком. Надія не повірила своїм очам, побачивши в супермаркеті острівець з кавою.

Потім вона помітила чоловіка, який повільно перекладав булочки собі у паперовий пакет. Він простяг інший пакет Надії. – Теж любите з маком? – Усміхнувся він сором’язливо, – я, ось, обожнюю! Вже за п’ять хвилин вони сиділи на фудкорті з філіжанками кави та булочками, і весело розмовляли про своє. – Як я міг забути? Бобик на мене чекає. Надія з незнайомим чоловіком попрямували до виходу, де так само смирно сидів той собака. – Бобику, рідний, не образився? Знайомся це… я дурень, забув спитати, як вас звуть. – Надія Павлі… – Надія, – не дав їй домовити незнайомець, – а я Семен. Можна без по-батькові? Може, ми вас підвеземо? – Та ні, Семене, я тут зовсім поруч живу. Он, на тій вулиці, Надія пальцем показала в бік синового будинку. – Який збіг. Ми, схоже, сусіди. Ось таке життя штука цікава. З того дня Надя почала щоранку снідати з колись незнайомим, але таким рідним силуетом із того вікна. «Син мене зрозуміє. Не можна жити спогадами. Потрібно насолоджуватися кожним моментом та можливістю!» – думала Надія.

Свекруха моя завжди мене недолюблювала, але своє ставлення не висловлювала надто явно. Нас із чоловіком вона запрошувала тоді, коли потрібна була дonомога по дому. Арина Романівна має доньку, але Алла ніколи не доnомагала матері по дому та на городі. Для цього завжди було безліч причин: Алла втомлюється на навчанні, Алла на прогулянці, Алла хвора.

У нас із чоловіком був ювілей, і ми вирішили відзначити у ресторані, але довелося всі плани скасувати, бо саме цього дня Алла вирішила запросити нареченого у гості, щоб познайомити з сім’єю. Уся родина того дня зібралася вдома у свекрухи. Хлопець Алли виявився дуже приємним хлопцем. Арина Романівна одразу почала розхвалювати свою дочку, в цьому вона перегнула палку.

З її розповіді виходило, що Алла дуже господарська. Найгірше те, що вона чомусь порівнювала дочку зі мною, мовляв, Алла така гарна господиня, що навіть мені по дому доnомагає, бо я нуль у цьому. Все це відверта брехня. Мені було образливо. Я встала зі столу і сказала: -Хлопче, тікай від цієї родини, якщо хочеш господарську дружину. І пішла. Свекруха зі мною не розмовляє. До речі, Антон до моєї поради прислухався.