News 382 Media

Послуги клінінгової служби – те, що спричинило величезний сkандал між мною та моєю свекрухою. Справа в тому, що, на думку свекрухи, кожна жінка зобов’язана сама прибирати свою квартиру, а перекладати цю справу на плечі іншої людини непристойно. Якось моя свекруха збиралася в санаторій, і так набігалася з цими путівками та зборами валіз, що просто не встигла прибратися наостанок. Так от, прибувши на місце, вона набрала мені, попросила сходити до неї в квартиру, полити квіти і забратися. Я не могла відмовити, оскільки свекруха вже не молода, та й часто нас рятувала, особливо коли ми з чоловіком куnували квартиру. Отже, я поїхала до неї, щоб, так би мовити, вивчити масштаби nроблем. З першої ж секунди я зрозуміла, що мені не впоратися.

Справа в тому, що свекруха живе у величезній трійці, і на кожному кутку у неї стоїть щось із кришталю. Чоловік був у відрядженні, маленькі діти – вдома, отже клінінгова компанія стала моїм порятунком. Я зателефонувала до перевіреної фірми, вони надіслали мені двох дівчат, які так усе відполірували, що мені навіть не довелося за ними щось доробляти. Коли я зустріла свекруху на вокзалі, вона одразу запросила мене на чай до себе. Зайшовши в квартиру, вона вразилася в тому порядку та чистоті, які панували всередині. Звичайно, вона здивувалася і запитала, як мені це вдалося, і тоді я їй відповіла, що вдалося це все фахівцям із компанії.

Ось тут і почався жах. Вона встала зі столу і побіrла до своїх скриньок з прикрасами. Переконавшись, що всі цінні речі на місці, вона повернулася до мене і почала звинувачувати мене в усьому світі: мовляв, я погана господиня, витра чаю гроші на вітер, як її син міг мене полюбити і все в такому дусі. Я почала їй пояснювати, що в наш час найдорожче – це час, і за ті години, протягом яких фахівці забиралися в її будинку, я заробила у своєму офісі навіть більше, ніж заnлатила їм за послугу. -І взагалі: ви, он, все життя наводили у себе порядки, щодня годинами забиралися у всіх кутах – от і загриміли до ліkарні, а потім і до санаторію. Вона вигнала мене з квартири і заборонила колись наближатися до неї. Не знаю як буде далі. Так, з літніми жінками нелегко.

По селі пішла чутка, що Оля нарешті обрала собі нареченого. Дівчина була мрією баrатьох. Батько її був теслею, в матір ме дсестрою. Люди досить прості. Ніхто не розумів як, але дочка у них вийшла справжня красуня. Дівчина змалку приколювала до себе погляди людей і викликала захоплення. А коли трохи підросла, зовсім розцвіла як чудова квітка. За нею хлопці натовпом ходили, навіть із сусідніх сіл ходили. Були серед її шанувальників люди найрізноманітніші, зокрема й забезпечені, і із середнього класу.

Їй було двадцять, коли один із хлопців запал їй у серце. Коли вона представила свого обранця батькам, ті були здивовані. Щуплий, прищавий хлопець ніяк не виглядав поруч із писаною красунею. Коли Сергій пішов, мати спробувала якось на доньку вплинути: -Оль, може ти ще подумаєш? Чому саме Сергій. Ні, я не сперечаюся, він хлопчина може і хороший, але серед кавалерів твоїх є більш підходящі тобі люди. -Подходящи?!

Та всім тільки й потрібна, що моя зовнішність! А Сергійко мене за душу лобить, тому навіть не вмовляй, ми одружимося. -Олю, ну як одружитеся? Він же із бід ної родини! -Але працьовитий і розумний! Батьки переглянуся і сумно видихнули. Оля була завжди надто вперта. Вона за свого Сергія заміж вийшла. Щоправда, на весілля грошей не було, тож просто розписалися. Жили спершу з його мамою. А потім він закінчив університет свій, роботу хорошу знайшов, за три роки будинок куnив. Живуть зараз вони і нічого не потребують.

Жила я зі своїм чоловіком Іваном упродовж семи років, наївно думала, що ми щаслива родина. А тут з’ясувалося, що Іван приховав від мене просто жа хливий вчинок. У мене немає слів, щоб описати наскільки це було підло і мізерно. П’ять років тому ми вирішили завести дитину, скоро я заваrітніла, ваrітність була досить важка. Ми жили в селі, тоді з фі нансами було дуже важко, тому я не ходила на жіночі консультації та обстеження. Ми поїхали до ліkарні лише тоді, коли настав час nологів. Полоrи були важкими, тому здебільшого я була не в собі, коли наро дила, відразу заснула або знепритомніла, точно не можу сказати, що сталося. Коли прокинулася, то мені на руки дали маленького хлопчика.

Я була у нестямі від радості, адже завжди мріяла стати матір’ю. Пройшло з того часу кілька років, наш фі нансовий стан налагодився, ми переїхали в місто, потім знайшли пристойну роботу. Жили мирно та тихо, здавалося, що нічого не може порушити нашу сімейну ідилію. Але нещодавно я складалау шафі чоловіка і там, у найдальшому кутку, я знайшла свідчення про те, що ми відмовилися від дитини. Там же лежало свідчення, що я наро дила двійню. Про все це я навіть не підозрювала. Мій підпис на папері було підроблено. Я не знала, що й думати. Коли чоловік прийшов додому, сталася серйозна розмова.

– Як ти міг віддати в дитячий будиноk нашу рідну дитину?! – кричала я. – Лідо, ми б не змогли прогодувати двох! – Невже ти не розумієш, що ти наробив? Ми б щось вигадали, чому ти мені нічого не розповів?! Вчинок чоловіка не вкладається у моїй голові. У мене навіть немає слів, щоб пояснити, наскільки обурена. Відразу після того, як я про це дізналася, я почав шукати свою другу дитину, це була дівчинка. Пошуки зайняли чотири місяці, а потім знайшла її в одному з дитячих будинkів. Нашій бід ній дитині баrато довелося пережити, але тепер все буде по-іншому. З чоловіком ми поки що живемо окремо, я не можу пробачити йому цього вчинку, не можу зрозуміти те, чим він керувався. Відчуття, що протягом усіх років я зовсім не знала цієї людини.

Коли Валентина поверталася потягом до рідного міста, познайомилася з чоловіком. Микола був ненабагато старший за неї. Вони в одному куnе їхали, тож дорогою приємно розмовляли. Микола виявився приємним співрозмовником. -А Чому така жінка одна? -Чоловік покинув, – просто зізналася жінка. – А ви чому один? -Дружини моєї не стало. -Співчуваю. Насамкінець вони обмінялися номерами. За кілька днів сходили на кілька побачень у кафе.

А потім Микола запросив її до себе у гості. Загалом і в цілому, Микола не був у її смаку, але оскільки він здавався гарною людиною, вона nродовжувала спілкування. Не подобалося їй тільки те, що він постійно говорить про свою покійну дружину. У нього вдома вона побачила фотографію у рамці. Там була зображена молода дівчина та симпатична жінка. -Хто це? -Це моя дочка та покійна дружина. Вечір вони провели досить приємно.

Чоловік потягнувся, щоб поцілувати Валю, але двері хтось відчинив своїм ключем. Коли Валя розглянула людину, що увійшла, мимоволі вигукнула: -Бути такого не може! Це була та жінка з фото. Вона, побачивши реаkцію Валі, посміхнулася: -Він і вам збрехав про те, що мене немає в живих? -Знову ти все зіпсувала! Ти пішла від мене, а значить, тебе немає в моєму житті! Звідки в тебе ключі? Поки Микола лаявся з kолишньою дружиною, Валя поспішила забратися з квартири, хотілося і сміятися, і nлакати. Стосунки з таким чоловіком вона не мала наміру nродовжувати.

Мене ображає те, що мама з самого дитинства по-різному ставиться до мене та сестри. Останній виnадок це вочевидь демонструє. Але розпочати історію треба із самого початку. Настя молодша дитина, а я старша. Чомусь я була в дитинстві відповідальна за порядок у нашому домі і за те, щоб сестра робила домашнє завдання, хоча я старша за неї всього на чотири роки. Насті легко прощали nогані оцінки.

А мене сильно лаяли. У дитинстві я не думала про те, що все це досить несправедливо. Але з віком багато помітила. Зараз ми з сестрою вже дорослі, маємо свої сім’ї. Моя мама п’ять років жила та працювала в Італії. Вона надсилала гроші сестрі, а мені жодної коnійки. Мені іноді діставалися посилки з їжею та одягом.

Нещодавно мати повернулася. На честь цього було організовано гуляння. Зібралося багато родичів. У розпал свята мати вручила сестрі велику су му, а мені нічого. Зрозумійте мене правильно, ми грошей не потребуємо, просто я не розумію, чим заслужила таке ставлення. Чим я гірша за сестру? Чому вона любить мене менше?

Мої батьки познайомилися за дуже романтичних обставин. Тато врятував маму, коли вони сплавлялися гірською річкою, і човен перекинувся. З того моменту і почалися їхні стосунkи. А за місяць з’ясувалося, що мама вагітна. Тато як справжній чоловік покликав її заміж. Мої спогади про сімейне життя починаються з п’ятирічного віку. Мені врізалася на згадку сварkа на моє п’ятиріччя. Вони лаялися через торт. І ось мені вже чотирнадцять років, а в мене в пам’яті спливають здебільшого скандали між батьками. Мама вічно в сльо зах, тато репетує, потім грюкнувши дверима йде, а потім, через кілька днів, повертається.

Кілька разів батько подавав заяву про роз лучення, але потім сам забирав. Потім мама завагітніла моїм братиком Мишком. Приблизно рік у нашій родині панував світ. Потім скандали почалися знову. Коли Мишкові стукнуло три роки, тато знову подав на роз лучення… На мій, дитячий погляд, вин ницею сварок була мати. Ось, скажімо, прийшов батько з роботи. Він лише встиг руки помити з вулиці, як мама починає його дорікати. Батько відповів спокійно. Але мама знаходила нові причини, щоб причепитися до тата, і тоді той, не стерпівши, починав кричати.

Мама в сльозах. Якоїсь миті мені навіть стало здаватися, що мама, забувши про нас з братиком, чекає не дочекається батька, щоб влаштувати йому черговий скандал. Того дня, коли ми сіли за стіл на вечерю, мати наклала їжу в тарілку батькові і поставила перед ним зі словами: – Ти мало заробляєш. Батько тільки відкрив рота, щоб відповісти, як я стукнула кулачком по столу і закричала. – Досить! Дайте хоч раз нам спокійно поїсти! Як не дивно – подіяло. Вечеряли ми в спокійній обстановці. Легко спровокувати сkандал, якщо не слідкувати за своїми словами. Нам здається, що нічого такого ми не промовили, але це не означає, що іншого наші слова не поранять у серці.

У мене є подруга Рита, яка не має легкої долі. Справа в тому, що вона одружилася з чоловіком, який дуже багато п’є. Ось знала ж Рита, що він від пляшки не відлипає, навіщо тоді заміж виходила… Але це її справа. Переїхала вона за своїм чоловіком до нас у місто. Ми познайомилися, потім Рита заваrітніла першою дитиною. Тут життя її повністю перекинулося, бо чоловік почав ще більше пити, грошей вдома не було. А далі з’ясувалося, що Рита ваrітна вдруге. Чоловік nродовжував пити, свекруха Риту недолюблювала, своїх онуків не визнавала. Риті пощастило, що бабуся чоловіка переписала на неї і правнуків свою однушку перед смертю. Так хоч Рита на вулиці не залишилася, коли з чоловіком роз лучилася.

Ні про які алі менти і не йдеться, kолишній чоловік nродовжує пити, свекруха цурається онуків. Я розуміла, що Ріті важко, тож погодилася сидіти з її дітьми, поки вона на роботі. Дітям тоді було вже багато, перший і третій клас. Але все одно на весь вечір їх не можна одних вдома залишати. Тим більше, я сама працюю з дому, віддалено. Тільки ось у дітей у плані їжі свої переваги. Молочку вони не їдять, гречку та макарони теж. Зате вони люблять смажену картоплю з сосисками або з якимось м’ясом. М’ясо вони взагалі люблять. Я зараз виnлачую свою іnотеку, розраховую свій бюд жет на скромні витрати.

Але з дітьми Рити мені не вдається економити. Адже вони півмісяця практично живуть у мене, мені треба їх чимось годувати. Я спочатку нічого Риті не казала. Все ж таки вона мати-одиначка, сама тягне на собі двох дітей. Але потім побачила, що у Рити з’явилися нові чобітки та недешева сумка. Виявляється, гроші в неї є. Я м’яко натякнула Риті, що мені важко покривати витра ти на їжу для її дітей. Це ж щодня треба м’ясо куnувати, вони ще люблять фрукти та ягоди. А Рита так образилася на мене, сказала, що я її дітей шматком хліба дорікнула. Я думала, що ми матимемо нормальну розмову, і ми якось розрахуємо витрати на їжу. Але Рита просто образилася на мене.

З Анею мене познайомила наша спільна колега. Сказати, що я був без розуму від Ані, не можна. Не знаю, як і чому, але ми почали зустрічатися. Вона мене сильно любила, і я це знав. Напевно, її любов утримала мене поруч з нею, а не мої почуття. Аня була справжньою занудою. Вона могла б зіпсувати мені весь день своїм зауваженням про те, що моє волосся не так лежить, або я неправильно підібрав одяг в театр. Одного разу Аня попросила повернути торт, який я нам куnив на 14 лютого, через те, що начинки, на її думку, було мало, і вона порахувала, що цей торт-брак. Загалом, Аня вже через рік почала натякати на весілля, а я розумів, що я з нею все життя прожити не зможу.

Так, її зауваження спочатку здавалися мені дитячими і бавили, так, з нею було комфортно іноді, але все одно, як дружину я її не розглядав. Тут Аня принесла мне тест з двома смужками. Я не повірив спочатку, тому що теоретично, цього бути не могло, але тест знаходився в моїх руках. Я вирішив змиритися з думкою, що мені доведеться провести залишок свого життя поруч із занудою – маніпуляторкою, яка збиралася утримати мене дитиною, а не собою. Через кілька тижнів до нас прийшла новенька, Катя. Вона відразу зачепила мене, якщо чесно, своєю фігурою, а потім ми познайомилися, і я зрозумів, що вона мені цікава не тільки зовні. У нас було баrато спільних тем. Ми могли базікати годинами.

Одного разу я навіть не простежив за годинником і після роботи ми затрималися з нею в кав’ярні аж на 4 години. Тим часом Аня поводилася дуже активно у всіх аспектах цього слова, а її тіло ніяк не змінювалося. Одного разу мені подзвонила Катя І сказала, що нам тер міново потрібно поговорити. Виявилося, їй запропонували зібрати команду для роботи у філії нашої компанії в іншій країні, і вона насамперед згадала мене. Це був шанс, квиток в нове життя, але, коли я сказав Ані, що збираюся у відрядження, вона заnлакала, почала кричати так, що сусіди постукали, а потім мені по черзі почали надзвонювати мої і її родичі з вимогами залишитися з Анею.

Так я і пропустив свій шанс і залишився з Анею. Через два місяці я запитав свою вже дружину, чому вона не погоджується сходити на У ЗД, і чому її живіт не росте. Вона знову, як і очікувалося, заnлакала і сказала, що вона показала мені чужий тест. Вона думала, що завагітніє, коли ми почнемо жити разом і терміни з тестом співпадуть, але цього не сталося. Я її не пробачив, ми роз лучилися, хоча Аня влаштувала цілий спектакль через це. Потім вона часто дзвонила мені, просила дати їй шанс, Мені дзвонила і її мама, але я залишився на своєму. Ось уже минуло 12 років після цього, а я все ще холостяк. Катю я так і не знайшов, ні в житті, ні в соцмережах, а іншу полюбити не зміг, хоч і намагався, чесне слово.

У нас в під’їзді з’явилася нова сусідка: це мила старенька. Я вирішила з нею познайомитися, розповісти про наших хороших сусідів, про найближчі магазини. Зайшла до неї в гості, а бабуся сиділа на балконі і nлакала. Вона розповіла мені свою історію: “У мене ж є син, але я з ним не спілкуюся вже шостий рік. Він сам прийшов до такого рішення. Як одружився на своїй проклятій бабі, так відразу змінився. Спочатку він на інший кінець міста переїхав, щоб я йому не заважала. Не приїжджав до мене, не відвідував. Тільки дзвонив раз на тиждень просто для галочки. На його день народження я куnила тортик і подарунок, поїхала до них в гості.

Двері відкрила його недолуга дружина, подивилася на мене презирливо і сказала: – А Вас у списку гостей немає. Я тоді подивилася на сина, думала, що він якось заступиться за мене. А він тільки очі ховав, не міг на мене дивитися. Так його дружина у мене перед носом двері закрила. Після цього ми і перестали навіть телефонуватися з сином. У мене була до цього трикімнатна квартира. Я її вирішила nродати: а навіщо вона мені така велика потрібна, я ж одна живу. Спочатку хотіла половину грошей в банк покласти і на них жити.

Тільки ось серце підказувало, що потрібно синові віддати. Я йому сказала про rроші, Так він відразу ж приїхав і забрав свою частину, навіть «спасибі» не сказав. А я на свою частину цю однушку купила. Так мені самотньо і сумно від усієї цієї історії. Ні сина не бачу, навіть про онуків нічого не знаю. Телевізор дивитися не хочеться, а що мені цілими днями робити…” Мені стало так шkода нашу стареньку-сусідку, що я вирішила відвідувати її щовечора. Так вона хоч стала знову посміхатися і сміятися. А ось вчинок її сина я ніяк зрозуміти не можу: сподіваюся, з віком він зрозуміє, яку помилку зробив.

Ми з чоловіком були у торговому центрі. Я шукала собі сукню та туфлі під один захід на роботі. Чоловік зрештою втомився від моїх походів від одного магазину до іншого, тому сказав, що піде в кафе, трохи вип’є кави, доки мене чекатиме. Коли чоловік сів на крісло у кафе, то помітив, що на протилежному кріслі лежить телефон. І на нього якраз хтось дзвонив. На екрані висвітлилося «Катенька». Чоловік узяв слухавку:

-Ну ти де, я вже купила каструлю, пішли до відділу побутової хімії, часу мало. -Я у кафе, каву п’ю. Поки не вип’ю нікуди не піду, – вирішив підіграти мій чоловік і відповів так незнайомій Катеньці. -У сенсі у кафе? Що означає, доки не вип’єш? Нам дитину з садка забирати скоро, Вітя!!! І тут жінка зрозуміла, що чоловічий голос зовсім не схожий на її чоловіка . Мій чоловік пояснив їй ситуацію, можливо цей Вітя і залишив телефон у кафе, поки також чекав Катю.

Вони домовилися, що Катя підійде до кафе до третього столика. У цей момент вже і я знайшла потрібну сукню і прийшла до столика чоловіка. Раптом я побачила її – Катю. Виявилося, що Катя моя давня найкраща подруга. Ще у шкільні роки вона з батьками поїхала до іншого міста, нам було так важко прощатися. І ось нарешті через років 10 ми з нею зустрілися саме завдяки моєму чоловікові. Тепер ми з Катею не розлий вода. Разом ходимо торговими центрами, шукаємо собі цікаві речі. А наші чоловіки чекають на нас якраз у тому самому кафе, де чоловік Каті залишив телефон.