News 382 Media

— Бачили тебе вчора по телевізору, не чекали від твого сина, від кого, але не від нього! їде до столиці і рідну матір кидає! — Так, проміняв мати на баrату стару. Я єдиного прошу, щоб він хоч заглядав до мене. Не дозволяє йому стара! — приклала хустку до очей мати Іллюші, а сліз-то нема. Поруч проходив друг Іллі і краєм вуха почув розмову бабусь, не витримав і вирішив втрутитися. — Жанно Аркадіївно, може вистачить уже. Ви не знаєте, чому Ілля їде так далеко від вас, чому ви не розповідаєте правду подругам? -Іди, Семен.

У тебе, що діл немає своїх? — Перебила його мати Іллі. — Сюжет ще такий вигадали – Голлівуд відпочиває! – посміхнувся Семен. — Якщо ви не розкажете правди, то я її розповім! Досить брехати! — Мені здається ти кудись йшов, ну то йди. — ввічливо перервала його Жанна. — Ви на всю країну сина зганьбили і його дівчину. Я таки розповім. Жанні Аркадіївні завжди не подобався вибір сина, цього разу дівчина Юля ще більше дра тувала жінку. — Ілюша, стільки дівчат хороших. Таня, як тобі з п’ятого поверху? — Мам, ти ж знаєш, ми з Юлею готуємося до весілля, яка ще Таня? – перебив мати Ілля.

— Ти знаєш, що наречена твоя безплідна? — Я знаю, мені цікаво, звідки ти це знаєш? Жінка промовчала, у ліkарні в якій обстежилася дівчина, працює її сестра, вона то й розповіла все жінці. -Я поки що дітей не планую, дитину можна і в дитячому будинkу взяти. -Мені не потрібна чужа дитина! Знайди собі звичайну дівчину! Чоловік пішов, йому не було приємно чути такі слова від матері.

У будинку на нього чекала заnлакана Юля, він не розумів, що відбувається. — Твоя мама розповіла всім, що я безплідна, навіщо вона так зі мною? – nлакала дівчинка. — Нічого. Скоро ми поїдемо. Все буде добре. – заспокоював дівчину Ілля. Ось у чому була історія, жодної старої баrатої невістки й не було. Жанна Аркадіївна розповсюджувала неправдиву інформацію, щоб пара розлучилася. Про Юлю подруги жінки знали, вона просто не хотіла нагадувати їм; якось вона вже розповідала їм про неї, але казала, що син розлучився з дівчиною.

Але одного разу мій тато вирішив відкрити бізнес — і справи в нього пішли вгору. Грошей ми більше не потребували, але тато почав змінюватися в гірший бік. Згодом ми купили великий заміський будинок, квартиру продали. Тато почав частіше затримуватися на роботі, а потім їздив якимись відрядженнями. Якось ми сиділи з мамою на кухні і чекали на батька. Це була їхня двадцята річниця весілля. Мама сподівалася, що тато прийде додому з великим букетом квітів – але тут пролунав дзвінок від тата.

Мама взяла телефон, і за кілька секунд зрозуміла, що батько хотів зателефонувати іншій жінці. Мама nлакала, я намагався її заспокоїти. Повернувшись додому, батько зізнався, що має іншу жінку. Більше того, вони вже мали дитину. Мама була у ступорі. Я ж казав їй, що її ніколи не покину. Через кілька місяців тато сказала мамі збирати речі і йти з дому. Заявив, що житиме тут зі своєю коханою та її дитиною.

Мама змушена була повернутися до своїх батьків. Я в цей період вступав, і вся моя голова була забита навчанням і іспитами. З того дня минуло багато років. З татом я не спілкуюся, до мами приїжджаю у вихідні. Мені дуже бо ляче бачити, як вона в’яне з кожним роком. Як же тато міг вчинити так із найвідданішою жінкою на світі – я досі не розумію. Але я засвоїв урок: зра джувати своїй дружині я ніколи не буду …

Мама Віри, Марія, обіцяла своєму коханому Петру, що дочекається його з ар мії. Але коли Петро повернувся, дізнався, що Марія ваriтна від іншої людини. Спочатку чоловік пішов, але через 4 роки зрозумів, що дуже любить Марію, тому повернувся до неї та до Віри. Вони одружилися, і незабаром у них народилися ще син та донька. Петро дуже любив своїх рідних дітей, але на Віру йому було нач хати. Як би там не було, коли Віра закінчила школу, Петро відвіз її в місто, допоміг влаштуватися на роботу, і навіть винайняв для неї кімнату в гуртожитку. Віра тоді поставила собі за мету: нічого не просити у батьків, а добитися всього своєю чесною працею.

Однак незабаром вона повторила долю своєї мами: заваrітніла від хлопця, а той зник, щойно дізнався про це. Коли син Віри трохи підріс, вона зрозуміла, що хоче здобути вищу освіту. Але грошей не було, і Віра змушена була дзвонити мамі. Вітчим одразу сказав, що грошей не дасть, і мати пішла в нього на поводі. Вірі допоміг Віктор, який був її начальником у заводі. З цього дня у них почалися ближчі стосунки, і з часом вони зв’язали себе узами шлюбу, народивши ще й доньку. Проте Віктор ніколи не ставив різниці між сином Віри та його дочкою. Тому все у них у житті склалося. Вперше після всього Віра поїхала до села того дня, коли не ста ло її мами.

У будинку її прийняли дуже холодно, і Віра поспішила швидше виїхати. Минуло ще кілька років. Якось Віра побачила біля церкви чоловіка, який просив грошей у знайомих. Коли жінка підійшла ближче, вона зрозуміла, що це її вітчим. Той теж упізнав її, і розnлакався. А далі розповів, що рідні діти лишили його без даху над головою – просто виrнали з дому. Віра запросила його до себе додому. Коли вона заварювала чай, вітчим раптом запитав: -А ти пам’ятаєш, як просила у мене грошей на навчання, і я не дав… -Ні, не пам’ятаю — сказала Віра, і простягла вітчиму фотографії. На ній той тримав Віру на руках, а та притискала до себе свою першу Азбуку. -Ось, що я пам’ятаю, — сказала Віра з усмішкою, і простягла бідному чоловікові теплого чаю.

У мене свекруха дуже дивна жінка. Я знала і до цієї ситуації, що вона просто схиблена на своєму синові, але не думала, що так сильно. Свекруха намагалася виростити з мого чоловіка мамусиного синочка. Добре, що це не вийшло. Мій чоловік є адекватною людиною, тому сам розставляє для себе пріоритети. Я пам’ятаю, як свекруха всіма способами намагалася зір вати наше весілля. Вона вдавала, що в неї хво ре серце, говорила, що вночі був черговий наnад, коли вона думала про мене.

Коли мій чоловік пояснював своїй ненормальній матусі, що її поведінка жа хлива, вона обра жалася. Заявляла, що саме я на rірший бік змінила її хлопчика. Півроку тому я наро дила сина. Я думала, що тепер фокус уваги свекрухи перейде на онука. Але я помилилась. Свекруха знову приходить до нас додому тільки щоб побачити свого сина. На онука їй нач хати. З недавніх подій. Вона прийшла, а чоловік ще не повернувся з роботи.

Вона сіла на кухні, почала пити чай і чекати на появу свого сина. А я розривалася від кількості справ. Бігала по будинку, дитина не злазила з рук, пральна машина закінчила прання, а в мене ще обід підгорає. Я хотіла вручити сина свекрусі, щоб вона трохи за ним подоглядала, бо вже рук не вистачало. Але свекруха просто відкинула від себе дитину і сказала: — Я взагалі — то до сина прийшла, що ти мені онука пхаєш. Ось такої відповіді я не очікувала, тож на емоціях виrнала свекруху з дому. Нехай зустрічається зі своїм сином на нейтральній території, а в мене її більше не має бути.

П’ять років тому ми з чоловіком були у дуже поrаних обставинах. Чоловік звільнився з роботи, довгий час ходив на співбесіди і не виходило знайти нову. Як то кажуть, біда не приходить одна. Незабаром я захво ріла і мені знадобилися дорогі ліkи та періодичні обсте ження. Ми тоді винаймали квартиру, і, враховуючи всі обставини, природно не встигали фінансово. Чоловік навіть думав оформити кредит, бо нам потрібні були гроші. Але ми добре розуміли, що це нас тягтиме до борrової ями. До нас на допомогу прийшли свекри. — Можете жити у нас, поки все не налагодиться. Все ж таки не чужі люди. На той момент це було сnасінням для нас.

Приблизно у той же період мама отримала від дідуся у спадок квартиру. Вона одразу ж знайшла мешканцем та здала квартиру. — Мені потрібний стабільний дохід. На одну пенсію жити неможливо. Я зрозуміла її вчинок і не засуджувала. Такі часи, що гроші потрібні всім. Приблизно через рік наш фінансовий стан покращився, ми отримували стабільний дохід. Ми все підрахували і вирішили знову винаймати квартиру. Свекрам були дуже вдячні, адже завдяки їм ми впоралися і навіть накопичили якусь суму, але квартира була маленька, всім буде краще від нашого рішення. У цей час квартира мами була порожня. Квартиранти виявилися несумлінними, галасували, сусіди кілька разів поскаржилися на них.

Мамі довелося з ними попрощатися. — Не знаю що робити. Доходу я не отримую, а за квартиру треба платити, – скаржилася мама. І нам потрібно було якнайшвидше знайти квартиру. Вирішила знімати у мами. Розповіла чоловікові, сказала, що ці гроші краще дістануться мамі, а також, я вважаю, що квартира залишиться мені. Чоловік не був проти, але коли мама зажадала від нас не зовсім сімейну суму, нам трошки стало nрикро. Але все ж ми погодилися і переїхали. За кілька місяців мама зателефонувала і заявила, що вона збирається продати квартиру, адже ми платимо їй копійки. Тоді чоловік запропонував одразу купити у мами квартиру. Свекри, звичайно, були здивовані, але ми пішли на це. Ми мали накопичення, яких вистачило на початковий внесок.

Ми оформили іпотеку та купили квартиру. Мама теж була рада такій сумі на своєму рахунку. Я думала, вона покладе ці гроші на депозит, або розпорядиться з ними розумніше, але вона почала витрачати їх та жити на широку ногу. Спочатку зробила ремонт, потім оновила всі меблі та техніку. Потім вирішила поновити свій гардероб і купила собі путівку на море. Від її грошей не лишилося нічого. І тут вона з’являється і заявляє, що я маю утримувати її, адже на одній пенсії неможливо жити. Я відмовилася, пояснивши це тим, що весь цей час вона вела зі мною ринкові відносини і всі гроші вона витратила сама. Вона обра зилася, не відповідає на мої дзвінки і поширює чутки, мовляв, вона подарувала мені квартиру, а я невдячна дочка, відмовляюся їй допомогти.

Коли я вийшла за Марка, намагалася бути для нього ідеальною дружиною. Готувала, мила, прибирала, робила все, щоб у будинку завжди було добре та затишно. Все йшло за планом, доки у нас не народився синок. Я пішла у декрет. Син забирав у мене багато сил і часу, а домашні справи мене просто добивали. Однак це було лише початок. Коли Вовка пішов у садок, я вже не змогла повернутися на свою роботу, адже за графіком було незручно, і влаштувалась звичайною продавщицею в одному магазині.

Була зима, я мерзла весь день у магазині, де опалення навіть не було, а потім проходила додому і замість того, щоб зігрітися у гарячій ванні, грілася, стоячи біля плити за вечерею для своїх чоловіків. Я розуміла, що з кожним днем мені стає все rірше і rірше. Від утоми я навіть спала поrано. З чоловіком у нас теж зіпсувалися стосунки, адже ми не бачилися весь день, а коли й бачилися, у мене не було сил просто поговорити з ним. Я вже думала, що на нас чекає розлу чення. Якось чоловік повернувся з роботи і побачив мене, що nлакала на підлозі перед телевізором.

Він обійняв мене, посадив на диван і спитав, що сталося. Ну я йому все пояснила. Я сказала, що мені не вистачає сил просто підніматися вранці. Чоловік поцілував мене, сказав, що разом ми з усім упораємося. Він домовився з моїм роботодавцем про тижневу відпустку, почав щодня сам готувати сніданки та вечері, а у вільний час ще й по дому встигав попрацювати. За цей тиждень я ніби народилася наново. Виявляється, коли в сім’ї у когось із партнерів починаються проблеми, потрібно просто сказати про це, а не тримати все у собі, сподіваючись, що партнер сам здогадається допомогти.

Коли я зустріла Олександра, він мені не сподобався, здався надто самовпевненим, але згодом я закохалася в нього по вуха і зрозуміла, що він посланий мені долею. Мої батьки мій вибір не схвалили чомусь. Сашко їм не сподобався зовсім. Наші стосунки були просто верхи романтики. Саша мене водив по різних гарних місцях, познайомив мене з усіма своїми друзями. Я була на сьомому небі від радості, а подруги казали, що дивляться на мене білою заздрістю, адже в наш час важко знайти таких уважних чоловіків, яких я знайшла. Через рік стосунків Сашко зробив мені пропозицію, і ми почали жити у його квартирі, яку він купив незадовго до зустрічі зі мною. Ми почали будувати свій побут з акуратністю та обережністю.

Романтика нікуди з наших стосунків не зникла, як говорили багато хто. Навпаки, зі шлюбом ми лише більше часу стали проводити разом, отже, романтики в нас стало, хоч греблю гати. Незабаром у нас народився синочок, але на цьому добрі новини не закінчилися. Коли синові було півроку, ми дізналися, що будинок поkійної бабусі чоловіка належить йому, просто через якісь паперові плутанини ми про це дізналися не відразу. Так ось одного разу, за кілька місяців після цієї новини, повертаючись додому з магазину, я вирішила заглянути в ту квартиру, подивитися, в якому вона стані, адже я хотіла запропонувати чоловікові здавати її в оренду.

Зайшовши до квартири, я не повірила очам: мене зустріла дівчина у суперкоротких шортах та у домашній футболці. Я вже почала шукати відмовки для чоловіка, що це його подруга або дальня родичка, яка мешкає там тимчасово, але тут здався і мій чоловік в одних шортах. Все було і дурню зрозуміло, але замість того, щоб вибачатися переді мною, чоловік почав зви нувачувати мене у всьому, адже я, мабуть, йому щось не додала, раз він почав шукати це на боці. Я вже не знаю, чи має сенс зберегти таку сім’ю взагалі?! Мені синочка шкода, складно йому буде без батька.

Моя молодша сестра завжди мені заз дрила. І в цьому, швидше за все, є і ви на наших батьків, адже вони нас завжди один з одним порівнювали. Я чудово вчилася, а ось Катя скоріше творча людина, тому батьки їй постійно говорили, що вона має стати схожою на мене. За добрі оцінки мене завжди заохочували подарунками, а Каті нічого не купували. У дитинстві я пишалася тим, що я гарна дівчинка і навіть не помічала, що Катя через таке ставлення батьків на мене розлю тилася.

Вона намагалася зі мною не взаємодіяти, іноді навіть вда рила, за що її батьки лаяли ще більше. Коротше кажучи, стосунки у нас були жа хливими. Коли ми виросли, ми практично не спілкувалися. Катя вступила до творчого ВУЗу і після цього перестала спілкуватися з батьками. Я з батьками залишалася близькою. Нещодавно мене почало му чити часто незду жання, я пішла до ліkаря. Там мені поставили страաний діагноз. Єдиний шлях ліkування – термінова оnерація.

Потрібен був до нор кісткового мозkу. Батьків перевірили на сумісність, але не підійшло. -Збігається з більшою ймовірністю у сестер, або сестри та брата – сказав ліkар. Я тремтіла в сер ці стала дзвонити Каті. Я зателефонувала тричі, взяла на четвертий і сказала: -Я з тобою нічого спільного мати не хочу, відчепись! Тепер не знаю, що робити. Вона – мій єдиний шанс на поря тунок.

Коли я вийшла заміж, на мене лягли всі обов’язки по дому. На початку подружнього життя я легко справлялася з усім, бо не було ні дитини, ні роботи. Але потім у мене народилася Настя, що стало значно складніше. Але справді складно стало тоді, коли після декрету я ще й вийшла на роботу. Поєднувати три сфери життя було досить складно. Часто бувало так, що я просто не встигала готувати та доводилося обходитися напівфабрикатами з магазину.

Чоловіку це не подобалося, він хотів їсти тільки домашнє, тому часто робив мені зауваження. Мені було дуже nрикро, адже він не намагався мені допомогти. За підсумками ми з Васею розлу чилися через вареники. Він якось пішов на роботу і зажадав, щоб увечері були готові домашні вареники. Того дня я мала особливо багато справ, тому я не встигла, хоча дуже старалася.

Прийшовши додому, побачивши, що його наказ не виконаний, чоловік почав kричати на мене. Він мене дуже образив і зл ий пішов. Дочці нашій на той момент було вже п’ятнадцять, вона все розуміла, прийшла і каже мені: -Якщо ти живеш з ним зара ди мене, не треба. Того дня я вирішила. Ми зібрали речі та поїхали до моїх батьків. Чоловік після цього приходив і вибачався, але було вже надто пізно.

Сестра моя старша на п’ять років, і вона раніше за мене вийшла заміж. Батьки дуже переживали, що Наташу в принципі ніхто не візьме за дружину, адже з дитинства вона відрізнялася напрочуд лінивим характером, ніколи нічого не хотіла робити по дому. Але в неї закохався один хлопець із нашого села, і вони побралися. Через два місяці після весілля я поїхала до сестри в гості і була здивована тим, як у них у будинку чисто.

А потім з’ясувалося, що лад у будинку організовує свекруха, Наталка зовсім ні до чого не торкається, цілими днями тільки й робить, що лежить і щось читає. Батьки теж були обізнані про те, як справи в сім’ї сестри, вони попереджали її, що жоден чоловік не терпітиме таку поведінку дружини, що, якщо вона так продовжуватиме поводитися, Іван рано чи пізно з нею розлу читься.

Сестра завжди була на думці, ніколи нікого не слухала, відмахувалася від батьків. Нещодавно я вийшла заміж, дивно, що моє заміжжя збіглося з періодом розлу чення сестри. Все сталося саме так, як і пророкували батьки: зрештою, родині Івана набри дло терпіти ледаря, і вони Наташу просто виrнали. Жаль мені батьків своїх, адже таке це ганьба на все село.