News 382 Media

Після виснажливого дня Женя повернулася додому спустошена та роздратована. Бажаючи розслабитись, вона припускала, що цього не передбачається. Вдома на неї чекали чоловік і діти, а також безліч домашніх турбот. Якби тільки Серафим час від часу простягав їй руку допомоги. Вона справлялася з усім сама, розмірковуючи, на кому лежить вина за все це. Подруги запросили її на вечірку наступного вечора, залишивши її наодинці із турботами про приготування вечері, домашнє завдання дітей та вбрання. Її подруги хизувалися у модному вбранні; а коли вона востаннє дозволяла собі таке? Потреби її дітей завжди були над усе. Вона також чула, що там буде Інна, яка провела десять років в Іспанії, мешкаючи в розкоші.

Женя відчула себе пригніченою цим повідомленням. Зупинившись, щоб купити продукти, вона обмірковувала своє вбрання для майбутнього заходу. Вдома сцена була передбачуваною. Серафим розтягнувся перед телевізором, у хаті панував хаос. Хоча його робота дозволяла виявляти гнучкість, часто приходячи додому раніше за неї, він ніколи й ніяк не допомагав. -Завтра я зустрічаюся з подругами – оголосила вона. Примірявши сукню, вона виявила, що вона йде їй більше, ніж очікувалося. У міру того, як проходив вечір у компанії її друзів, Женя мала намір висловитись про Серафима. Однак, як вони ділилися одна з одною історіями, ставало ясно, що їхні проблеми затьмарюють її власні.

Розкішне життя Інни приховувало її сімейні проблеми та бездітність. Настя зчепилась із непокірним сином-підлітком. У обожнюваного чоловіка Світлани був роман на стороні, а чоловік Ольги був неймовірно скупий. Коли настала черга Жені, її друзі вважали її неприємності незначними. Вона зрозуміла, що Серафим у порівнянні з усіма чоловіками здавався цілком пристойним. Пізніше, розмірковуючи про свій шлюб, вона зрозуміла, що саме її самовдоволення, можливо, весь цей час підживлювало поведінку Серафима. Прийшовши додому пізно ввечері, вона застала свою сім’ю, що спала перед телевізором. У будинку панував безлад, але Женя посміхнулася, розуміючи, що невелика зміна в її поведінці може багато чого змінити.

Все своє життя Алла прожила в селі. Виховувала її одна мати. Під час останнього класу школи вона заkохалася в Григорія. Гриша був найвиднішим хлопцем у селі, вихідцем із заможної родини. Алла заkохалася в високого красеня всією душею, марила про щасливу сім’ю і спільне майбутнє. Закінчивши школу, Гриша поїхав в місто, вступати до університету. Вона гріла надію про те, що він повернеться, і вони одружаться. Після його від’їзду вона виявила, що заваrітніла. Зв’язатися з хлопцем ніяк не могла, тому вирушила до його батьків. Батьки Гриші навіть на поріг її не пустили. Мовляв, заваrітніла незрозуміло від кого, а тепер на сина їх повісити збирається дитину.

Погрожували її зганьбити в селі, якщо вона не відстане по-хорошому. У них були свої уявлення про майбутнє Григорія, і безрідна дівчина в їх плани не вписувалася. Алла наро дила доньку, яку називала Катериною. Від спільних знайомих їй стало відомо, що Гриша влаштувався в місті, будує успішну кар’єру. Мати доnомагала Аллі з дитиною, а коли її не стало, їй стало значно важче. Вона працювала в магазині і паралельно виховувала дочку. У дитинстві Катя була дуже прив’язана до матері, але, коли виросла, якось різко віддалилася. Все частіше пропадала з друзями. Алла за неї переживала, але дочку не обмежувала. Життя в селі Каті не подобалося, вона в місто рвалася. Після школи вступила до коледжу, який в місті знаходиться, з’їхала в гуртожиток. Алла без неї дуже су мувала, все сподівалася, що дочка повернеться до неї. Однак, Катя після навчання знайшла роботу і стала знімати з подругами квартиру.

А через півроку і зовсім заявила, що заміж виходить. Алла дуже зра діла за дочку, стала цікавитися подробицями. Катя поділилася, що її обранець баrатий чоловік. Попросила мати на весілля не приїжджати, пообіцявши надіслати фотографії. Алла образилася, але виду не подала. Роки йшли. Катя наро дила сина. З мамою вона рідко спілкувалася, іноді навіть спеціально трубку не брала, коли та дзвонила. Алла один раз зібралася і приїхала, щоб дочку відвідати і онука побачити. Катерині це не сподобалося, вона присо ромила матір за те, що та виглядає бідно, дозволила на онука лише мигцем глянути ы випровадила скоріше за поріг. Аллу цей виnадок дуже зачепив. Вона багато nлакала, а потім вирішила взяти себе в руки і змінитися. Почала краще одягатися і стежити за собою. Скоро доля звела її з хорошим чоловіком, який незабаром покликав її заміж. Жити вони стали в його будинку. Катя з’явилася через три роки. Слізно благала мати прийняти її і доnомогти. Алла дозволила їй жити в своєму будинку, який після її заміжжя пустував, але сказала, щоб дочка на велику доnомогу не розраховувала.

Засмучена Оля кинулася до своєї квартири. Вона сподівалася поговорити зі своєю матір’ю про чутки, які та поширила про неї. Після прибуття вона побачила натяк на усмішку на обличчі матері, але вона швидко зникла. Її мати спокійно наполягала на тому, що вона говорила лише правду, на що Оля заперечила. Оля була скривджена, нагадавши, як її мати поширювала неправдиві чутки про неї серед своїх друзів, але очорнити її образ перед Ігорем, якого вона глибоко любила, було нестерпно. Засмучена, за кілька годин Оля знайшла розраду у своєї подруги Наталки в їхньому інститутському кафе.

Наталка припустила, що мати Олі, можливо, заздрить її молодості та перспективам, тим самим сботуючи її стосунки. Подумавши над цим, Оля вирішила, що найкраще їй здобути фінансову незалежність і з’їхати. Ішов час, і хоча Оля налагодила свої відносини з Ігорем, їхній зв’язок залишався натягнутим через втручання її матері. Їхня остання розбіжність сталася через неправильно витлумачену фотографію, через що Оля відчула ще більше бажання дистанціюватися від її впливу. Якось Оксана, багата знайома, запропонувала Олі підвезти її. Це привело їх до незнайомого місця, де Оксану добре знали. Оля швидко зрозуміла природу закладу та наміри Оксани долучити її до такого життя, де краса монетизувалася.

Добрий незнайомець попередив Олю про підступність цього світу – і вона швидко пішла. Пізніше Оксана знову звернулася до Олі, вихваляючи розкішне життя, яке вона вела, натякаючи, що Олі це теж було під силу. Розриваючись між спокусою легких грошей та власною мораллю, Оля знову підтвердила свою віру у справжнє кохання та особисту недоторканність. Вона ввічливо відхилила пропозицію Оксани, вирішивши прокласти свій власний курс, хоч би яким важким він був…

Олексій, хоч і був незалежним 24-річним майстром на будівництві, щоразу, коли повертався, постійно опинявся під впливом своєї матері Тамари. Тамара одна виховувала Олексія після того, як його батько пішов із життя молодим. Вона багато працювала, поєднуючи дві роботи, щоб забезпечити йому все найкраще – і часто нагадувала Олексію про свої жертви. Це нагадування стало ще більш виразним у міру того, як він ставав старшим. Тамара вміла маніпулювати емоціями, особливо використовуючи своє здоров’я як прийом, щоб домогтися свого у відносинах із сином. Один із таких випадків стався, коли Тамара вирішила, що Олексію давно настав час одружуватися.

Незважаючи на те, що він був дорослим, вона звернулася за допомогою до свахи, тітки Марії, не порадившись із ним. Несподіваний прихід свахи та її подальше ворожіння вибили Олексія з колії. Традиційні погляди тітки Марії ще більше засмутили його, що призвело до спекотної суперечки. Після цього Тамара мовчала, створюючи незручну атмосферу. Через кілька днів, під час візиту до знайомих, Олексій познайомився з їхньою дочкою Надією. Вони швидко зблизилися, поділяючи інтереси до поезії, футболу та інших речей. Олексій почував себе змушеним тримати їхні стосунки в секреті, побоюючись несхвалення своєї матері через татуювання Надії та сучасні погляди на домашні справи.

Через шість місяців їхніх таємних стосунків Олексій зрозумів, що більше не може їх приховувати. Він зробив надії пропозицію, а потім нервово представив її своїй матері. На його подив, Тамара палко схвалила його вибір. Вона розповіла, що тітка Марія насправді мала намір познайомити його саме з Надією. Олексій відчував суперечливі почуття щодо цього одкровення, але усвідомив полегшення від того, що його мати прийняла його вибір. Після того, як пара одружилася, вони спочатку жили з Тамарою через затримку з житлом. На подив Олексія, Надія та Тамара непогано порозумілися, знайшовши золоту середину навіть у спірній темі садівництва. Через рік, після переїзду, Олексій дізнався, що Тамара возз’єдналася зі старим другом, що натякало на потенційний романтичний розвиток подій у її житті.

Якось пізно вночі Юлія прокинулася від якогось галасу в коридорі. Вона швидко зрозуміла, що це була її старша сестра Оксана, яка приїхала додому і зіштовхнулася віч-на-віч із батьками. Юлія намагалася не звертати на це уваги, знаючи, що наступного ранку їй треба йти до школи. А 18-річна Оксана часто вдавалася до нічного життя, змушуючи своїх батьків хвилюватися. Юлія була відповідальною. Вона процвітала в школі, прагнучи вступити на бюджетне місце в інституті. Оксана, з іншого боку, покинула коледж. Їхні батьки, повні рішучості повернути її на правильний шлях, витратили всі свої заощадження, щоб сплатити за її дорогу освіту в інституті. Проте Оксана знову кинула навчання, повідомивши батькам інформацію про чоловіка, з яким вона зустрічалася. Атмосфера будинку ставала все більш напруженою.

Увага батьків була привернена до благополуччя Оксани, і Юлія часто відчувала, що її не помічають. Навіть коли вона представила свого хлопця Микиту, новина навряд чи була почута. Вони запланували весілля невдовзі після закінчення школи, що ненадовго підняло настрій. Проте за кілька місяців до весілля Оксана повернулася, виглядаючи дуже слабкою. Батьки Юлії направили кошти, що відкладалися на весілля, на лікування Оксани. Юлія та Микита скоригували свої плани, як і раніше справляючись з гідним весіллям. Але протягом усієї урочистості Юлія помічала, що її батьки стурбовані лише Оксаною . Час йшов своєю чергою. Оксана одужала та влаштувалася на роботу до супермаркету, де познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Юлія та Микита успішно просунулися вперед, купивши квартиру.

Однак батьки Юлії приголомшили її одного разу, вирішивши продати свою квартиру, щоб купити іншу для Оксани, а самі переїхали до гуртожитку. Минали роки, Юлія постійно допомагала своїм батькам матеріально, підозрюючи, що гроші вони віддавали Оксані. Якось, коли батьки дізналися про підвищення зарплати Микиті, вони звернулися до Юлії з іншим проханням: відкласти свої плани щодо народження дитини та допомогти профінансувати лікування Оксани від безпліддя. Це було останньою краплею. Юлія твердим голосом відмовилася від подальшої фінансової допомоги Оксані, відстоюючи свою незалежність. Батьки пішли, спантеличені і скривджені, тоді як Микита стояв поруч із Юлією, захоплюючись її знову набутою самовпевненістю.

Сергій завжди був дуже серйозною людиною. Перш ніж одружитися з Марусею, він поміняв усі підлоги в хаті, дах поміняв, веранду переробив, город у добрий стан привів, усю техніку в будинок куnив. Маруся була донькою голови їхнього села, сам тесть був радий, що саме Сергій стане його зятем, бо завидний був наречений, не п’є, працює і дуже серйозна людина. У них з Марусею наро дилося троє дівчат рік за роком – Віра, Надя та Люба. Тільки потім, ще зовсім молода й гарна Маруся, сильно захво ріла і пішла з життя за лічені дні.

На nохороні Сергій тримався, не показав нікому своїх сліз. Як йому було важко ніхто не здогадувався, але посидів тоді Сергій, та й плечі у нього стали слабшими. На той час перші дві доньки вже вийшли заміж. Теж за серйозних та добрих хлопців. Тільки молодша все ніяк не поспішала, за неї Сергій дуже хвилю вався. Вона більше вчитися любила, а не про заміжжя думати. Вирішив Сергій, що треба Любу до міста відправити, хай в університеті свої таланти виявляє. Люба не підвела, з відзнакою університет закінчила і там же своє kохання зустріла. Вийшла заміж за Костю. Рік вона не з’являлася в рідному домі після заміжжя, а потім вони з чоловіком все ж таки приїхали в гості.

Батько із сестрами зустріли їх яскраво, весело, великий стіл накрили. Тільки от бачив батько, що щось не так у родині у Люби, щось трапилося. Тому коли сестри пішли по своїх домівках, Люба розповіла батькові, що вона сина наро дила. Сергій так зра дів, бо це перший хлопчик у їхньому роді. Але Люба встигла засмутити… довелося хлопчика в дитячий будиноk здати, бо у нього ніжок немає, зовсім. Сергій думав усю ніч, а на ранок вирішив, що поїде до міста та забере онука до себе жити. Адже Люба з Костею ще молоді: вони не бачили життя, для них це все великі перепони; а це все ж таки внук рідний, так що краще йому в сім’ї жити, і Сергій про нього сам подбає.

Марина завжди була відома як сільська красуня номер один. З юних років вона усвідомлювала свою чарівність і насолоджувалася увагою, яку їй приділяли. Жителі села часто радили її матері подбати про те, щоб Марина вийшла заміж за багатого нареченого з огляду на її зовнішність. Ці слова вкоренилися у свідомості Марини, змушуючи її відкидати всіх потенційних наречених. Мати Марини любила її і сподівалася на багатого чоловіка, який відвіз би її до міста. Однак її батько був стурбований цією ситуацією. Він бачив у Марині дівчину, яка не вміла займатися домашніми справами, і часто дорікав своїй дружині за те, що вона надто балує їхню дочку.

Серед шанувальників Марини був Сашко, молодий чоловік, який працював із її батьком. Він тихо любив її протягом багатьох років, зачарований її красою та грацією. Однак Саша був звичайної зовнішності і походив зі скромної родини, тому він не думав, що має шанс з Мариною. Незважаючи ні на що, Сашко намагався привернути до себе Марину, обсипаючи її подарунками та ласкою. І все ж таки Марина, плекаючи мрії про багатого міського шанувальника, тримала Сашка на відстані. Коли Марина поїхала до міста на навчання, вона повернулася з плюшевим ведмедиком – подарунком від гаданого багатого шанувальника.

Село гуло від цієї новини, але батько Марини незабаром дізнався, що наречений був одружений кілька разів, що змусило його заборонити ці стосунки. Приблизно водночас Сашко вирушив у відрядження до сусіднього села, де познайомився з Олесею. Їхній зв’язок був миттєвим. На відміну від Марини, Олеся була доброю та скромною, і Сашко відчував, що його люблять та цінують. Вони швидко покохали одне одного і побралися. Марина врешті-решт вийшла заміж за однокласника, який жив у місті. Вона описувала його як звичайного, натякаючи на деякий жаль. Село співчувало її матері, розмірковуючи над старим прислів’ям: краса іноді може бути прокляттям.

Ольга Сергіївна сиділа навпроти дівчини, яка була захоплена своїм телефоном. Вона оцінила рвані джинси дівчини, футболку з незвичайним написом, фіолетове волосся та численні сережки. «Жодної порядності», – розмірковувала Ольга. В юності, згадала Ольга, вона б ніколи не наважилася на такий вихід. Якось вона повернулася додому з синьою тушшю та вишневим блиском на губах, за що мама дала їй ляща. Ці уроки зробили Ольгу такою жінкою, якою вона стала. Якби не було цих спогадів, можливо, життя з Іваном Івановичем та їхнім сином, Олегом, склалося б інакше.

Подорожуючи потягом, Ольга розмірковувала про те, як зручно було мати водія, коли був живий її чоловік. Коли Ольга приїхала, сусід запропонував підвезти її, позбавивши її прогулянки під дощем, що насувається, адже Олег був на роботі і не міг заїхати за мамою. Коли вони їхали, Ольга помітила молоду дівчину з потяга, яка йшла під дощем,. Того ж вечора Олег тепло зустрів Ольгу і сказав, що має сюрприз для мами. На подив Ольги, син представив дівчину з потяга як Алісу, свою кохану. Вражена вибором сина, Ольга пішла до своєї кімнати. Наступного ранку вона вирішила поговорити із сином, але той захищав свій вибір і підтримував позицію Аліси жити вільно від ярликів суспільства.

Того ж він порадив своїй матері. Ольга, що спочатку чинила опір, поступово перейнялася симпатією до Аліси, яка взяла на себе турботу про Олега, коли той захворів після сварки з мамою. Провівши тиждень разом, дві різні жінки зблизилися. Пізніше, у колі подруг, Ольга хвалила Алісу, наголошуючи на її блискучій кар’єрі вчителя початкових класів і спростовуючи їх упереджені судження. Адже скільки історій, які доводять, що зовнішність, справді, може бути оманливою.

Останнім часом Надії було важко. Сон не йшов, і вона відчувала на своєму тілі весь тягар прожитих років. Зима видалася суворою, і з її настанням Надя задумалася про свій вік та швидкоплинність життя. Якось уночі вона згадала, що її син не знає, де вона зберігає гроші на похорон. Вирішивши діяти, Надя написала записку, в якій вказала, де зберігаються її заощадження та реліквії (у книжці “Червоне та чорне” та у вузлику між постільною білизною). Поклавши записку поруч із іконою, Надя міцно заснула.

За кілька днів Надія захворіла та була госпіталізована. Вона повідомила про це сина і втішилася, коли він прийшов із подарунками. Повернувшись, жінка виявила зникнення заощаджень та коштовностей . Вона звернулася до сина, який нічого не знав. Однак тоді Надя виявила, що невістка носить її сережки. Незабаром невістка зізналася, що використовувала заощадження для власних покупок. Надя була зламана горем, але спробувала заспокоїти сина, припустивши, що сама стала причиною крадіжки, залишивши записку.

Залишившись сама, жінка плакала, відчуваючи, що її зрадили. Вона молилася, щоб їй дали ще час, щоб як слід підготуватися до свого кінця. Минали роки, Надя жила довше, ніж передбачалося. Але врешті-решт її час настав. Переходячи в інший світ, вона побачила свою вбиту горем сім’ю. Невістка вкотре копалась у її речах. Попри все, Надя відчувала глибокий спокій, рухаючись до світла.

Через три роки після весілля Артур з Мариною були готові народити малюка. Житло у Артура є стабільна робота в обох є. Та й чоловік почав кар’єрне зростання. Словом, всі умови для народження малюка створені… Чергове УЗ Д показало, що Марина вагітна хлопчиком. Новина дуже порадувала подружжя, так як обидва мріяли про сина. Проб леми почалися на сьомому місяці вагітності. Артур раптом помітив, що його струнка, худенька дружина розповзлася по габаритах.

Марину ж більше хвилю вали не свої пропорції, а брезгливые погляди, які кидались чоловіком у її бік. Той навіть спати перебрався в іншу кімнату. Та ще й чоловік став все більше, і більше уваги приділяти її двоюрідної сестри Галини. Та була на три роки молодшє Марини і дуже нагадувала її саму до ваrітності. Марина тільки вступила в дев’ятий місяць ваrітності, коли Артур сказав, що йде від неї до Галини. Тому що йому неприємно дивитися на Марину. Навіть огидно. Марина дуже страждала, але все ж таки зібрала речі і переїхала до матері. Дитина в неї наро дився здо ровим і міцним, спокійним малюком.

Коли Бореньке виповнилося півроку Марина натрапила на фотографії з весілля свого kолишнього. Артур з Галиною стояли щасливі у весільних нарядах. – Щоб вам обом страдалось так само, як і мені! – виплюнула Марина… Минуло чотири роки. Марина прийшла в kолишню форму і красу, вийшла заміж за колегу, той уси новив Бореньку, а нещодавно у них наро дився другий син. В той день Марина з дітьми була на дитячому майданчику. Раптом до неї підсів Артур. – Місяць тому я пішов від Галини. Вона народила дівчинку-ін валіда. Твоя сестричка виявилася з червоточиною. Я знаю, що прийшов пізно. Але мені потрібен мій син. – У тебе немає сина. Ти забув, що відмовився від нього, коли той ще не народився. Мені шкода, що ваша дочка наро дилася такою, але ви обоє заслужили свої страждання. Тебе тут немає місця. Прощавай…