Останнім часом Надії було важко. Сон не йшов, і вона відчувала на своєму тілі весь тягар прожитих років. Зима видалася суворою, і з її настанням Надя задумалася про свій вік та швидкоплинність життя. Якось уночі вона згадала, що її син не знає, де вона зберігає гроші на похорон. Вирішивши діяти, Надя написала записку, в якій вказала, де зберігаються її заощадження та реліквії (у книжці “Червоне та чорне” та у вузлику між постільною білизною). Поклавши записку поруч із іконою, Надя міцно заснула.
За кілька днів Надія захворіла та була госпіталізована. Вона повідомила про це сина і втішилася, коли він прийшов із подарунками. Повернувшись, жінка виявила зникнення заощаджень та коштовностей . Вона звернулася до сина, який нічого не знав. Однак тоді Надя виявила, що невістка носить її сережки. Незабаром невістка зізналася, що використовувала заощадження для власних покупок. Надя була зламана горем, але спробувала заспокоїти сина, припустивши, що сама стала причиною крадіжки, залишивши записку.
Залишившись сама, жінка плакала, відчуваючи, що її зрадили. Вона молилася, щоб їй дали ще час, щоб як слід підготуватися до свого кінця. Минали роки, Надя жила довше, ніж передбачалося. Але врешті-решт її час настав. Переходячи в інший світ, вона побачила свою вбиту горем сім’ю. Невістка вкотре копалась у її речах. Попри все, Надя відчувала глибокий спокій, рухаючись до світла.