News 382 Media

Таня метушилася на кухні весь день, щоб підготувати страви до свого ювілею. У гості до них зібралися всі родичі та деякі друзі. -Треба вже одягтися тобі, гості скоро прийдуть, — нагадав чоловік. Таня кивнула, закінчивши нарізати салат. Вона взяла сукню, яку заздалегідь випрасувала. Але вона не налізла на неї, блискавка не застібалася. Ігор дивився на дружину задумливо. -Роки тебе не щадять, ти вже не та молода красуня, з якою я колись одружився. Тані стало прикро від таких слів, але вона промовчала.

У розпал застілля Ігор підвівся з келихом і підняв тост: -Тані вже сорок п’ять років. Це вік, коли життя хилиться до заходу сонця. Не можу побажати їй краси, адже роки вже не ті, нехай буде здорова просто і якомога довше поруч із нами. Тані зараз стало так прикро, що вона не змогла стримати сл iз. Жінка у будь-якому віці хоче, щоб її чоловік дивився на неї з обожнюванням. Таня не така вже й стара, їй лише сорок п’ять, а чоловік уже записав її в бабусі.

Вона просто вийшла з-за столу та пішла. Усі здивовано дивилися їй у слід. Ігор не відразу, але таки вирушив слідом, але не встиг. Таня сіла в таксі та поїхала у невідомому напрямку. На дзвінки вона не відповіла. Свято було безнадійно зіnсоване. Тетяна повернулася тільки під ранок із пакетами після шопінгу. Вона вся якось перетворилася, переночувала того дня у подруги і вирішила, що відтепер піклуватиметься про себе і не дозволить, щоб чоловік до неї так ставився.

Можливо, я трохи старомодний, але я завжди вважав, що чоловік просто зобов’язаний нормально утримувати свою сім’ю. Просто перед весіллям я поїхав на заробітки та назбирав на квартиру. Я нагромадив достатньо, щоб купити трикімнатну квартиру нашої мрії. Ми з Софією стали облаштовувати наше сімейне гніздечко. Незабаром Софія завагітніла і народила мені здорового сина. Словами не передати ступінь моєї радості!

Тільки в питаннях догляду за немовлям Софі була недосвідчена, тому до нас часто приходила її мати. Я зовсім не був проти Олени Миколаївни, хоч вона і має трохи складний характер. Але я з усім мирився, чудово розуміючи, що вона допомагає доглядати мого сина, і дружині це необхідно. Але наш син уже виріс, він ходить до дитячого садка, а дружина вийшла на роботу. Олена Миколаївна здебільшого сиділа вдома без діла і від нудьги лізла у наші особисті справи.

Я почав натякати, що настав час їй повернутися до себе. На цьому ґрунті вона таку істерику закотила, ви не уявляєте! Почала кричати, мовляв, ми її використали, а тепер збираємося виставити за поріг. Я був приголомшений. Після такої бурхливої реакції тема начебто закрилася, але я не збираюся все життя жити з тещею! Що робити?

Я була дуже схвильована, коли стало відомо про вагітність. “Як про це сказати мамі?” – крутилася в голові тривожна думка. «А як відреагує Ігор? Раптом він покине мене після того, як дізнається? Я була точно вагітна, я зробила більше десяти тестів, щоб переконатися в цьому на сто відсотків. Помилки не могло бути.

Зрозуміло, вагітніти у 18 я зовсім не планувала, до того ж поза шлюбом. У планах було закінчити університет, створити сім’ю, а потім думати про дітей. Але все сталося випадково. Коли я розповіла про вагітність Ігорю, розплакалася від хвилювання. Він був напрочуд спокійний, одразу почав мене втішати: -Не хвилюйся, я щось придумаю. Ти не одна в цій ситуації, я поряд і підтримуватиму. В його обіймах я трохи заспокоїлася.

Але реакція моєї мами вибила мене з колії . Вона одразу почала кричати: -Ага, вирішила стати в 19 одинокою матір’ю?! Ніякому хлопцю в такому віці дитина не потрібна, він тебе обов’язково скоро покине! Тобі потрібно позбавитися дитини і зайнятися своїм майбутнім! На щастя, мені вистачило розуму не слухати матір та зберегти дитину. Ми з Ігорем щаслива родина, я не уявляю свого життя без нашого Сашка.

З Дімою ми разом були 9 років. Ми вирощували сина, коли йому було 7 років, я завагітніла другою дитиною. Діма був категорично проти другої дитини, основним його аргументом проти було те, що дитина потребує великої кількості коштів. Я була вражена його жадібністю. -Дімо, ти серйозно , чи що? Готовий безневинне життя занапастити лише через те, що копійку зайву шкодуєш витратити?

Ми так посварилися, що навіть розійшлися, але потім Діма сам прийшов миритись, мовляв, у нас діти. Я його вибачила. Я була на дев’ятому місяці, коли на його ноутбуці випадково знайшла листування з іншою жінкою, з якої було ясно, що чоловік мені зраджує. Знову гучний скандал, вибачення на колінах, сльози. -Ти не можеш залишити дітей без батька! Коротше кажучи, знову замирилися. У нас народилася здорова донька, яку ми назвали Ганною.

Не минуло й півроку після її народження, як Діма знову був спійманий на зраді. Цього разу я не стала прослуховуватися до його благань і розлучилася. Насамкінець він сказав мені, що я з двома дітьми нікому не буду потрібна. Я і не сподівалася налагодити своє особисте життя, але через рік після розлучення я познайомилася із чудовим чоловіком. Ми з Миколою одружилися, вже три роки живемо у щасливому шлюбі, моїх дітей він прийняв як рідних. Як Вам історія сподобалася?

У мене було щасливе дитинство. Я була єдиною дитиною у сім’ї – у своїх багатих батьків. Вдома у нас завжди було багато гостей, оскільки мій батько був шановною людиною. Однак мені завжди здавалося, що родичі просто користувалися добротою моїх батьків, які їм не відмовляли. Усе скінчилося в один день. Коли мені було 14 років, мої батьки заrинули в автоkатастрофі. І ніхто з тих родичів, які проводили у нас усі вихідні, не захотів удо черити мене. Я дзвонила, благала оформити на мене опіку, але всі мені відмовляли. В результаті я опинилася у дитя чому будинку. Однак довго сумувати мені не довелося, оскільки світ, як виявилося, не без добрих людей…

Навпроти нашого будинку був продуктовий магазин, де працювала продавчиня тітка Олена. У неї з чоловіком була маленька дочка, але вони, дізнавшись про мою ситуацію, вирішили забрати мене до себе. Звичайно ж я погодилася, а рідна донька тітки Олени стала моєю улюбленою сестричкою. Якось тітка Олена зізналася, що саме моя мама допомогла їй колись влаштуватися на роботу. Вони з чоловіком у той період ледь вижи вали, і допомога мами справді врятувала їхнє життя. За словами тітки Олени, настав час і їй відплатити за ту доброту. Я вступила до університету.

Прийомні батьки сплатили все, що було потрібно. Нині мені 30 років. Я досягла в житті всього, чого хотіла. Я маю величезну фірму, яку свого часу створили мої батьки, дорогий автомобіль, кілька квартир. Нещодавно про мене згадали численні родичі, які засиджувалися в нас допізна, адже батьки завжди накривали для них стіл. Вони почали дзвонити мені, цікавитись моїм життям, запрошувати до себе в гості. Але цих людей для мене не існує. Свого часу вони відвернулися від мене, а тепер настала моя черга. У мене, звичайно, є рідні люди: тітка Олена, її чоловік та їхня донька. Для них я робитиму все, що буде в моїх силах.

Просто перед весіллям свати пообіцяли, що подарують молодятам квартиру. Вони досить забезпечені люди, такі можливості вони мають, адже володіють власним бізнесом. Ми із чоловіком звичайні пенсіонери, багатством не володіємо. Але вони постійно відтягували цю справу, виправдовуючись тим, що поки що не знайшли відповідну. У результаті нам із чоловіком довелося поступитися нашою квартирою молодим, а самим перебратися жити на дачу.

Ситуація змусила, адже Іра після весілля завагітніла, вона досить тяжко це переносила, довелося рано вийти у декрет. Грошей у сім’ї почало не вистачати, і молодята більше не могли орендувати квартиру. Онук народився, йому вже майже рік. Свати заявили, що раз Іра з Ігорем вже мають житло, вони куплять квартиру для своєї молодшої дочки.

Ми з чоловіком були обурені. Через те, що вони не дотрималися своєї обіцянки, нам з чоловіком довелося пожертвувати своїм комфортом і перебратися жити на дачу, де не найкращі умови. Ми з чоловіком заявили, що збираємося повернутися до нашої квартири. Якщо вже обіцяли, нехай залишаються вірними своєму слову. Ми не повинні постійно перебувати в ролі жертви. Хіба я не права? Адже ніхто їх за язик не тягнув.

Коли Ілона сказала, що збирається заміж, її мати мало не розплакалася від щастя. Вона дуже давно цього чекала! Доньці було вже 27 років, всі її подруги давно обзавелися сім’ями, лише Ілона ходила одна. Марія Петрівна почала серйозно готуватися до зустрічі з майбутнім зятем, приготувала і напекла цілу купу всякої всячини. Але коли вона вперше побачила обранця дочки, в голові дуже чітко прозвучала думка:

“Він не той, хто їй потрібний!” Іван був худий, нескладний, в окулярах, та ще й із села. Не про таку партію Марія мріяла для своєї єдиної доньки . Але Ілона була вперта і залишилася вірною своєму вибору. Після весілля молодята переїхали до квартири, яка дісталася Ілоні від покійної бабусі. Жили вони дуже дружно. Незабаром Ілона народила Іванові доньку, а за два роки й сина. Її батьки були частими гостями у їхньому домі, у всьому допомагали з дітьми.

Коли старшому було шість, у сім’ї трапилося величезне горе. Повертаючись додому після роботи, Ілона потрапила під машину, від отриманих травм померла на місці. Ця втрата дуже важкою на всіх далася взнаки, Іван почав пити від горя. Батьки жінки, які теж не могли змиритися з подією, проте знайшли в собі сили вплинути на Івана і привести його до тями. Тепер найголовнішою загальною метою є поставити дітей на ноги.

Я не могла повірити своїм вухам, коли моя 53-річна подруга Ніна розповіла, що майбутня невістка, Оксана, поставила дві умови: офіційний шлюб і роздільне проживання. Мені це здалося дивним, адже зараз найчастіше пари спочатку живуть разом, і лише потім одружуються. Але Оксана була непохитною в тому, щоб одразу вийти заміж і жити окремо. Ніна була спантеличена такою наполегливістю Оксани, тим більше, що вона не мала своїх коштів і була вихідцем зі скромної родини.

Син Ніни за дуже короткий час повністю потрапив під вплив Оксани , навіть готувався до їхнього весілля та виселив квартирантів Ніни, щоб забезпечити їхнє житло. Такий крок спантеличив мою подругу, адже орендна плата за квартиру була її єдиним доходом: вона не мала ні пенсії, ні достатнього досвіду роботи, щоб знайти хоча б підробіток. Ніна виховувала сина Остапа одна з того часу, як її чоловік, успішний бізнесмен, покинув цей світ: його пусте життя призвело до передчасної смерті. Остап успадкував частку в бізнесі батька, яку незабаром продав за добру суму.

На ці гроші Ніна забезпечувала сина та здавала в оренду їхню квартиру. Вони безбідно жили з матір’ю Ніни до її смерті. Колись Ніна сподівалася, що син завжди буде поруч, адже вони мали безконфліктне спільне життя. Однак рішення Остапа одружитися з Оксаною і з’їхати залишило Ніну в сум’ятті. Вона зараз почувається відданою через те, що син не піклується про її матеріальне становище та благополуччя. Ніна присвятила своє життя вихованню Остапа, а тепер на неї чекає похмуре майбутнє без перспектив працевлаштування та джерела доходу. Як її вчинити у такій ситуації?

З Іриною ми товаришували ще зі шкільної лави, свого часу я вважала її найкращою подругою. Але я розчарувалась у ній у день свого весілля. Під час усього свята вона не зводила погляду з мого нареченого, по її погляду і для ідіота було зрозуміло, що вона небайдужа до Павла. Це значно зіпсувало мені найважливіший день у моєму житті, після цього я вирішила обірвати з нею всі зв’язки. Через п’ять років Іра знову з’явилася у моєму житті.

Вона несподівано подзвонила мені і попросила приїхати на хрестини її дочки. Вона хотіла, щоб я стала хрещеною мамою. Щиро кажучи, така раптова пропозиція здивувала. Наскільки мені було відомо, Іра зустріла людину собі до душі і скоро збиралася вийти за неї. У її пропозиції я не розглянула каверзи і погодилася. Доньку вона народила нещодавно, їй було всього рік. Вся правда розкрилася просто в церкві.

Коли я тримала дівчинку на руках, побачила на її руці родимку як у мого чоловіка, така ж була на руці моєї дочки. Збігів таких не буває, одразу стало очевидно, хто батько дитини. Коли з’ясувалося, що протягом усього шлюбу Павло мені зраджував, я подала на розлучення. Не маю жодного бажання ділити життя зі зрадником.

У другому півріччі мого 11-го класу до нашої школи прийшла Олена Степанівна – як практикантка з алгебри та геометрії. Це була молода, струнка жінка, всього на кілька років старша за нас, яка навчалася на 4-му курсі університету. Я був миттєво зачарований нею – щойно вона увійшла до нашого класу. Я навіть уявляв її своєю майбутньою дружиною. Не знаючи, як правильно висловити свої почуття, я часто зривав її заняття, через що вона помилково думала, що її недолюблюю.

Кілька разів я зухвало запрошував її на побачення під час уроків – і зрештою отримував погані оцінки. В останній день її викладання у нашому класі ми подарували їй букет, і я сміливо передбачив, що ми одружимося через 5 з половиною років – на що вона зі сміхом погодилася.

Після закінчення школи я вступив до університету на економічний факультет і підробляв із першого курсу. На останньому курсі я знову зустрівся з Оленою Степанівною: знайшов її через соціальні мережі та запросив її на свій випускний. Незважаючи на те, що на той момент вона була заручена, я зробив їй пропозицію руки і серця при всіх, нагадавши цим про свою обіцянку. Попри всі обставини, ми одружилися. Ми живемо щасливим життям вже 8 років. Вам сподобалась моя історія?