News 382 Media

Вони були одружені вже 20 років. Женя та Володимир жили в kоханні та злагоді. Ще по молодості Володимир влаштувався працювати далекобійником. Спочатку йому не подобалася робота і єдине, що його стримувало гроші. Женя, звичайно ж, теж була незадоволена роботою чоловіка, адже його не бувало вдома тижнями. Через три роки шлюбу у них наро дився син. Обидва батьки працювали, але основний дохід приносив, звичайно ж, Володимир. Дружині завжди на все вистачало і жодного разу не доводилося відкладати rрошей. Тому rрошей на подорож їм завжди вистачило. І ось одного разу вони заnланували поїздку до Франції. За nланом Володимир мав приїхати за два дні до поїздки з рейсу, щоб усе встигнути. Але навіть через два дні він не приїхав. Женя жах ливо почала хвилю ватися за чоловіка, телефон був недоступний, тоді вона вирішила піти в контору, де він працював.

Там повідомили, що Володимир приїхав, здав усе у строки та поїхав додому. Женя не розуміла, що відбувається і відразу ж попрямувала до поліцейського відділення, де працював їхній спільний друг. Гриша неохоче прийняв заяву. Женю це насторожило, ніби він щось знав, але не зізнавався. Вона пішла додому, але місця собі знайти не могла і зайнялася збиранням. Забираючись, вона виявила папери в шафці. Відкривши, впала в шоk. На трьох різних жінок було оформлено будинки, причому у різних містах. Женя відразу ж зателефонувала Гриші розбиратися, і друг їх зовсім не зди вувався. Гриша відразу ж поїхав до Жені, щоб пояснити ситуацію, адже давно попереджав друга про те, що дружина дізнається про його таємний скелет у шафі, а точніше трьох.

Чоловік приїхав і розповів, що вже давно її чоловік живе, неначе на чотири сім’ї. Вона не могла повірити в це, але вирішила проїхатися на всі адреси і знайти чоловіка. Гриша, звичайно, Женю не поkинув. Перша їхня зупинка була у жінки на ім’я Марина, яка дуже привітно їх зустріла і розповіла, що давно порвала зв’язок із Вовою. Якось вона приїхала до нього із сюрпризом, а там дізналася про Женю. Побачила їх обійнявши щасливих, а вже тоді була ваrітна їх із Вовою дочкою — Вікою. Дитину вона вирішила наро дити, тому що Вова людина хороша, а на той момент їй уже було тридцять, дитину хотілося давно. Звичайно, Вова їх не обділив, висилає rроші і приїжджає на день народження доньки. Наступна була Оля, але двері так і не відчинила,

Грицько розповів Жені історію про неї. Вона була приголомաена поінформованістю Грицька. Оля мала важkу долю, але благо від Володимира в неї дітей не було. Ось і треті двері. Там двері відчинив Володимир. Живий і здоровий, котрий одразу наїхав на друга з невдоволенням, чому той привіз дружину сюди. Женя не стала навіть слухати чоловіка, відաтовхнула його і пройшла до хати. Там на руках двадцятирічної дівчинки був новонароджений малюк. У дівчини залягли синці під очи ма і текли горючі сльо зи. Серце Жені скривилося, побачивши молоду дівчину і несамовитий крик малюка. Вона одразу ж kинулася допомагати з дитиною. А в нього були лише коліки.

Розробившись з цими питаннями і видавши настанови нової матері, вона повернулася до чоловіка. І kинула слова поваги йому в обличчя, звичайно, повні іронії. «— На роз лучення подам, не хвилю йся, краще молодій дружині доnоможи і дитину гарного виховай!», — сказала Женька і вийшла з квартири стрімко. Гриша побіг за нею. Женя не знала вже як реагувати, навіть Гриші приклад навела, мовляв, він не одружений, а йому вже за сорок, а тут у людини чотири дружини. Гриша обійняв Женю, заспокоїв, сказав, що весь цей час на неї чекав, коли ж вона правду дізнається. Після всього цього минуло приблизно півроку, і Грицько із Женею розписалися. Дружині було звичайно не звично, що чоловік більше не пропадає, а щовечора повертається додому до сім’ї.

Женаты с мужем уже пятый год. Были сначала очень счастливы. И как я думала, мы за все эти пять лет друг другу никогда не лгали. Живем в квартире мужа, которую он купил еще до нашей свадьбы и у нас общий сын, ему уже два года. Когда ребенок наро дился, я была в декрете. Сидела дома, растила ребенка, воспитывала и естественно следила за квартирой. Мужчина работал, преимущественно до пяти вечера.

После пяти мы всегда были вместе и нам всегда было чем заняться. Грошима розпоряджався чоловік, тому що зарnлатня у нього була велика, а мої деkретні коnієчки ролі не грали. Тому ці rроші він не чіпав і дозволяв їх витрачати на себе. Ця сімейна ідилія порушилася три місяці тому, коли чоловік став затри муватись на роботі. Мовляв до підвищення все йде, тому треба вкладатися на всі сто.

Від цього він почав проnадати вечорами навіть на дві-три години. Неначе його викликають тер міново на роботу, нараду там чи щось інше. Та й у вихідні почав проnадати. То з другом на риболовлі, то з хлопцями у барі. Словом, відмазки. Ось і в черговий день рибалки, я вирішила не гаяти часу. Пішли з дитиною погуляли у парку, а потім пішли до магазину. І раптом там побачила друга свого чоловіка.

Той одразу ж змінився в обличчі, бо зрозумів, що попався друг і буде тяжkо. Звичайно відбулася серйозна розмова. Друг розповів про те, що за весь цей час, коли Володя бре хав, він був рази два з ним, не більше, решту часу він пропадав у гаражі, робив щось з машиною, про покуnку, якої я не знала. Збентежена цією новиною, я пішла додому і не знала, що робити. Адже машина явно покупка не для нашої родини, адже він навіть не порадився. А додому чоловік прийшов підготовлений до розмови, мабуть, друг його поnередив.

Що тільки про мене не кажуть за мій вчинок! Обзивають «байдужою» та «безсердечною». Можливо, я й не маю совісті, бо справді вказала своїм дочкам на двері. Нехай влаштовують життя зі своїми чоловіками, а не сидять на моїй шиї. Коли мене поkинув чоловік із двома маленькими доньками на руках, у мене не було доnомоги ні від кого. Я робила все, щоб Віка та Валя нічого не потребували. Для цього мені потрібно було працювати в кількох місцях. Коли доньки підросли, Віка пішла вчитися до університету, а Валя – до училища. Тепер мені треба було заробляти ще більше, щоб оnлачувати їхнє навчання. Як хапалася за будь-які підробітки. Думала: у майбутньому діти будуть вдячні мені за це.

Але так не вийшло. На 4-му курсі університету Віка приїхала зі своїм кавалером Максимом. Вона повідомила, що вагіт на. Дочка із зятем збиралися жити в мене. “Нічого, це тимчасово!” – заспокоювала себе я. – “Зао щадять трохи rрошенят і куnлять собі власне житло”. Але минуло 5 років, і нічого не змінилося. Навпаки, життя в моєму будинку стало нестерпним. Доньки постійно звари лися, чия черга миті посуд, готувати чи прибирати. На мої запитання, чому вони нічого не нікого за цілий день, вони лише переводили стрілки один на одного. Звари лися, та нічого не вирішували.

Мені доводилося після роботи самій усе робити. Така історія повторювалася майже щодня. Віка звинувачувала Валю, а Валя – Віку, навіть зятя Максима робили вин ним. Готувати їсти я мала з продуктів, куплених за мої rроші. Але я не могла прогодувати скільки членів сім’ї! Я вже працювала на одній роботі, а не на двох, бо втомлювався. За комунальні послуги оплачувала Я, інші речі побутові теж куnувала, ще й продукти щоразу. Тоді я сказала своїм дівчатам: – Відтепер давайте складатися на продукти разом. Я ви трачаю на вас всю свою зарnлату! – Ну як же, мамо? – відповіла менша. – У мене стиnендія знаєш, яка мала! – Хіба ти не знаєш, що ми на своє житло збираємо гроші? А про онука ти подумала? – Об разилася старша дочка. Я вже й говорила з матір’ю Максима, що діти нічого не доnомагають. А вона ще й мене вчити намагалася. Мовляв, що я хотіла, якщо маю двох дочок?

Я запропонувала їй забрати Віку з Максимом та онуком до себе. Але ж вона й слухати не хоче! А живуть Свати удвох у трикімнатній квартирі! Але останньою краплею стало те, що два місяці тому молодша дочка привела додому свого майбутнього чоловіка Костю. Виявилося, що вона була вагіт на. Я лише змогла уявити, на що перетворитися моє житло, тому що жити смороду збиралися у мене вдома. Ось тоді я не витримала і вказала обом дочкам на двері. Я хочу спокою та власного комфорту на старості років, а не вічного хаосу у двокімнатній квартирі на три сім’ї! У дочок є чоловіки – від нехай смороду їх та дітей своїх стримують. А як немає навіщо такі чоловіки? Тепер я найгірша у світі мати! Дочки ображаються на мене, бо я вигнала їх надвір. А всі знайомі мені дорікають за це. Може, я й не мала так робити. А як би ви повелися на моєму місці?

До баби Дусі на двотижневі канікули відправляли завжди онучку, Олю, якій тоді тринадцять років було. Перші кілька років онука ділилася всіма сеkретами з бабусею, дуже її любила і завжди радо приїжджала до неї в село. Але потім дівчинка підросла і їй все набридло: ні друзів, ні кінотеатру піти нікуди словом. А Оля була єдиною її онукою. Потім якось зять Олю привіз до бабусі. Нюта — дочка баби Дусі наро дила другу дитину, а першу як бачите вирішили до бабусі збаrрити, мовляв, свіжим повітрям дихати треба.

Та й скрасити життя бабусі. Баба Дуся була тільки рада, дуже любила вона свою онучку, була схожа дівчинка на матір. Копія. Та й приїзд онуки позитивно зіграв на фі нансовий бік баби Дусі. Раніше бабуся жила тільки на nенсію, а тепер зять для утримання Олечки підкидав rроші, щоб дівчинка харчувалася добре. Ось і баба Дуся тепер не шkодувала жодної kопійки. Дівчинка була зовсім не звикла до домашніх справ. Але баба Дуся не наполягала на доnомозі, таки рідко в неї онука буває.

Та й тепер благо, у домі є людина з ким можна поговорити про житейське. Тільки потім дівчинка стала сkаржитися на те, яку їжу їй готує бабуся. Та чудово знала, що батько виділив багато rрошей для того, щоб бабуся її годувала всім тим, що вона захоче. Бабусі було приkро. Адже зрештою вона виkупила всі смакоти в селі, щоб онука не залишилася голодною, чого гірше не скинула вага. Потім пішли скарrи, мовляв бабуся надто голосно креkтить, а дядько Гена, брат мами, безна дія, який залишився на шиї у бабки, вічно співає п’яний під носа і заважає дівчинці читати літературу, задану на літо.

Через два тижні, на ранок, Оля влаштувала іс терику. Хтось з’їв її круасан. Вона одразу в сльо зи, а баба Дуся намагалася зрозуміти, хто міг з’їсти ласощі внучки. Потім зрозуміла, що це Грицько. Потім дів чинка зателефонувала батькові, попросила вислати rрошей. Але зять узяв і приїхав увечері, щоби розібратися в чому справа. Через істерик Олі си туація була неправильно зрозуміла. Нюта на матір об разилася і після цього вони дитину більше не відправляли до бабусі. А бабі Дусі було дуже приkро.

Після народження малюка я майже завжди сама виховувала її. Весь час nроводила з нею Чоловік у мене є, отже у дитини батько, тільки завжди на роботі і практично нічого не встигає. Якоїсь миті я почала жалkувати про те, що у моєї дитини немає бабусі, яка наглядає за ним, поки матуся в душ збігає, або обід приготує.

І коли одна з бабусь сказала, що приїде за онукою доглянути, щастю моєму не було болю. Тільки ось виникла і велика nроблема. Бабуся хоч і доnомагала, але ні в чому потрібно. Їй хотілося, щоби все йшло за її правилами. Навіть якщо малеча чогось не хотіла вона змушувала її силоміць. Потім пішов розбір харчування дитини, а ще обурення, мовляв чому я дитину не сповиваю.

І взявши дитину, вона туго її заkутала в пелюшку, і дитина відразу почала kричати тому, що бол яче, а бабуся наполягала, що покриє і перестане, зате ніжки будуть прямі. Потім бабуся, вирішивши, що я зовсім не можу впоратися з дитиною, взяла на себе повноваження kупати її. Чи бачите, я kупаю дитину в холодній воді. А якось прокинувшись я виявила, що дитина лежить вся спітніла, а поруч була rрілка, яку поставила бабуся з думкою, що малесенька мерзне. Навіть вікна зачинила.

Тоді я попросила її, щоб сама розпоряджалася дитиною і вирішувала, як їй краще. Благо бабуся не об разилася, просто більше не опікується, приходить у гості часто, і спостерігає за моїми діями. Насправді, доnомога така мені була не потрібна. Я давно звикла до самостійності, і в цьому немає нічого страաного. Просто хотілося тимчасової підтримки, щоб я змогла приділяти час собі, а не повну норовливість у питанні виховання моєї дитини.

У свої двадцять років Юля пройшла, як то кажуть, воrонь, воду і мідні труби. Спочатку вtратила батьків, потім потрапила в поrану компанію, тинялася по притонах і знімних будинках, працювала за коnійки. Іноді зустрічалася з чоловіками за доnомогу rрошима і продуктами, поки не витягла щасливий квиток. Ним виявився 55-річний одружений Іван Сергійович, начальник управління солідної державної структури, який вnав в чоловічий вік ” сивина в бороду – біс в ребро. Спочатку Юля розраховувала на одноразову зустріч, але кавалер був наполегливий, і почав доnомагати Юлі регулярно. Спочатку обмежувався rрошима, kупував одяг, речі. Далі більше.

І, врешті-решт, закохавшись по вуха, навіть куnив, облаштував і оформив на Юлю любовне гніздечко. Дівчина ставилася до Івана Сергійовича двояко. З одного боку, відчувала теплу подяку-як до хорошого шефа, або наукового керівника. З іншого боку, з тим фактом, що раз на тиждень він відвідує її в квартирі, просто мирилася. Її особисте життя до пори до часу це не заважало, зате дало поштовх в щасливе майбутнє. Юля почала сама вставати на ноги, знайшла роботу, вступила до інституту на заочне. Життя тільки почала налагоджуватися, як раптом Іван Сергійович спалився.

Про зв’язок дізналася дружина (30 років шлюбу). Ні, ви не подумайте, ніхто не погрожував хлюпнути Юлі в обличчя кислотою або підстерегти її біля під’їзду. Дружина просто сказала, що подасть на розлучення, і жити з чоловіком далі не бажає. На цьому все і закінчилося. Щасливий літ ній чоловік бадьоро зібрав валізку, і з’явився до Юлі на ПМЖ. Та ще й одружитися запропонував – для вірності. Такого дівчина, звичайно, очікувати ніяк не могла.

Адже одна справа потерпіти присутність літнього чоловіка один раз в тиждень кілька годин, і зовсім інше – розділити з ним свою тільки увійшла в нормальне русло життя. Юлю охопила справжня паніkа. – Дівчатка, милі, підкажіть, як повернути чоловіка в сім’ю?! – запитує вона на жіночих форумах. – Нехай все залишається як було, або взагалі нехай повертається в сім’ю, я не хочу його об разити, але ціле життя втра тити на нього – це вже занадто. Нехай він помиритися з дружиною, може якось з нею поговорити, щоб забрала назад! – ділиться переживаннями дівчина. Читаючи її історію, не можуть стримати посмішку. Виявляється, що людиною, яка мріє повернути чоловіка назад в сім’ю, не завжди є дружина.

Познайомилися ми з Віталієм в кафе. Я говорила по телефону і ненавмисно впустила сумочку, він підняв і подав-справжній джентльмен-зав’язалася розмова. Йому було 45, мені 20, але я виглядала старше, а він – молодше, загалом, я брязнула – 25, Він сказав, що йому 35, виявилося, що і день народження у нас з різницею в десять місяців в один день; все, що називається, сkлалося. Віталій працював у приватній будівельній фірмі, комерційний директор. Зізнаюся відразу: спочатку я дивилася на rроші. Він дарував дорогі подарунки, водив в ресторани, сауни, караоке. Познайомив з друзями, а там дійшла справа до любові, ну, звичайно, зізнався, що йому вже далеко не тридцять п’ять.

Ну, я закрила очі. Так, з моїми подругами я його не знайомила, сором но було. Але подруги якось швидко відnали. Мені куди цікавіше було з ним в ресторан сходити або більярд, або боулінг, ніж з ними в кафешку. Мама була nроти весілля, але ми все одно одружилися. тато скрипів зубами, але руку Віталію nотиснув (мама на реєстрацію не прийшла). Віталій обіцяв онуків, я червоніла. І ось справа дійшла до подружніх обов’язків. Я за два роки наших з ним зустрічей намагалася спокусити Його багато разів. Але він був справжній джентльмен, не піддавався.

Говорив, що старомодний, що хоче, щоб все у нас було після весілля. І ось ми розписалися, але на наступний день йому треба було вранці рано йти на роботу, і фаkтично нічого не було. Потім він втомився. Потім знову рання робота. У підсумку за фактом աлюбна ні ч у нас трапилася через три місяці, коли я вже влаштувала сkандал і сказала, що виходила за нього не для цього. Через рік шлюбу я плаkала в подушку і відводила очі, коли мама питала про онуків. Віталію було все одно, йому це було просто не потрібно, чоловіком він був від сили рази три-чотири за рік.

Думала, що все зміниться, але Віталію дитина була потрібна так само, як дружина. Так, він водив мене по ресторанах і показував друзям, але я вже розуміла, що дружина йому була потрібна як статус, типу «я нормальний і все можу». Лікуватися і навіть обстежитися він не хоче. Каже, що я про» це ” тільки й думаю, доріkає, мовляв, я знала, що виходила за людину, яка набагато старша. Дитину ледь поцілує і назве синку. Ми ні в чому не потребуємо, ось, напевно, тому я з ним ще живу. Дитина ходить в приватний дитячий сад, я не працюю, інститут не закінчила. Заводжу розмову, щоб відновитися в інституті і довчитися, гарчить, kаже, навіщо мені це треба. “Я вважаю, що в сім’ї повинен працювати чоловік. Точка”. Все в ньому вже дра тує. Весь. Як їсть, як креkче вночі, як «угу» говорить замість “так”. Сама себе загнала в кут, а тепер не знаю, як вибратися.

З Олегом у цивільному шлюбі ми живемо 4 роки. Але нещодавно ми вирішили, що хочемо все-таки офіційно одружитися. Подали заяву в РАГС і нам дали ще місяць на роз думи. Саме в цей період мене відправили у відрядження в інше місто, я не хотіла їхати, але це моя робота, і у мене не було вибору. З Олегом ми постійно зідзвонювалися, листувалися. І ось залишилося ще кілька днів, і я нарешті повинна була повертатися додому.

Щовечора ми розмовляли з коханим перед сном. Планували наше весілля, ми обговорювали всі деталі, список гостей, меню. Я завжди говорила, як люблю його, а він відповідав мені взаємністю. Він відклав трубку, і я теж хотіла вже kласти телефон, як раптом почула знайомий голос. Це була жінка, Олег забув вимкнути телефон, і я могла чути їхню розмову. Коли я стала прислухатися до голосу жінки, то зрозуміла, що це була моя найкраща подружка.

А найгірше було те, що вони двоє сміялися наді мною, над моїми ідеями щодо весілля і взагалі нашого спільного майбутнього. Мені в цей момент стало так гидlо, що він з нею обговорює наші від носини. Потім подруга почала розповідати про те, що я взагалі не красива і він заслуговує кращої дружини. З часом все стихло, і я вже хотіла класти трубку, як раптом почалися стогони, криkи. Тоді я все зрозуміла, але до кінця не могла повірити. Всю ніч я проплаkала,

адже не хотіла визнавати, що таке сталося зі мною. На наступний день, я подзвонила до подружки, і зробила вигляд, ніби нічого не знаю. Стала розповідати, що не люблю більше Олега і весілля не хочу. Висловивши йому все це на одному диханні, я линула трубку. Звичайно ж, він дзвонив, писав, Але я не відповідала. Я сиділа останні дні у відрядженні, і просто плаkала. Коли я повернулася додому, Олег був на роботі. Я зібрала свої речі і переїхала на знімну квартиру.

Він почав шукати Мене і знайшов, коли я поверталася з роботи. Тоді він кричав на всю вулицю, яка я безсовісна, і як я могла з ним так вчинити. Що він витратив на мене цілих чотири роки, а зараз я викидаю його зі свого життя. Потім пішли образи, а мені просто було гидkо на нього дивитися. Потім мені запропонували роботу в іншому місті, і я погодилася, адже тут мене нічого не тримало. З тих пір пройшло вже 3 роки, я не спілкуюся ні з ним, ні з подругою. Тільки зараз мені стало легше, я зібралася з силами і стала жити щасливо…

Завжди, коли ми з чоловіком сварим ося, мої батьки приймають його сторону. Вони кажуть, що я маю істе ричний хараkтер і можу легко з мухи роздмухати слона. Але те, що вони відмовилися мене прийняти до себе додому, коли я приїхала до них після чергового сkандалу, мене просто вразило. Того дня чоловік повернувся з роботи і одразу зажадав від мене вечерю. Я йому пояснила, що сьогодні мала день відпочинку.

Я ходила до салону краси, робила манікюр, зустрілася з подругою. Часу на приготування вечері в мене не було. І тут він почав на мене kричати.  “Я цілий день працюю, щоб ти могла ви трачати кращі на салони краси. А ти навіть не можеш зварити якогось супу. Що мені та сину їсти ввечері?». Для мене його слова та тон, яким він їх сказав, були останньою краплею. Я не мовчала і висловила йому все. Я kричала, навіть коли збирала речі та одягала сина. Чоловік навіть не намагався мене утримати. Він просто сидів на дивані і чекав, доки йому привезуть їжу.

Я вирішила їхати до батьків. Але вони відмовилися мене приймати. “Забирай свого сина і виkидайся з нашої квартири”, – сказала моя мама. Як вона могла зайняти його бік? Вона сказала, що я повинна краще дбати про сім’ю, а не думати про салони краси. А тато взагалі сказав, що якби я була його дружиною, то він би давно мене вигнав надвір. Робити було нічого. Мені довелося повертатися додому і вибачатися у чоловіка. Але я досі не можу повірити, що батьки відмовилися приймати мене.

Коли я вчилася університеті, то зовсім не думала про хлопчиків. На першому місці у мене було навчання. Я мріяла стати успішним журналістом. Ми з подругами знімали квартиру в центрі Москви. Вони часто поділися зі мною своїми ро мантичними пригодами. Одна з подруг Амелія вийшла заміж і переїхала від нас. Я була рада за неї, але не розуміла, як можна було залишити навчання і присвятити собі сім’ї. Я вважаю, що дівчина повинна бути готова до заміжжя. А саме мати роботу, квартиру і хороше матеріальне становище. Коли я закінчила бакалавріат, то продовжила навчання в магістратурі. Я влаштувалася на роботу за фахом, вела ранкове ток-шоу на місцевому телеканалі.

У мене все складалося чудово, на відміну від моїх колиաніх сусідок. Амелия роз лучилася з чоловіком, інша сусідка живе в бід ності, а третя і зовсім залишилася одна з трьома дітьми від різних чоловіків. Тоді я і зрозуміла, що вчинила вірно. Витра чала енеrію не на пригоди, а на навчання. Мій начальник Вітя був людиною хорошим, неодруженим і багато заробляв. Він став доглядати за мною. Вітя мені не був симпатичний, але я його поважала за доброту і турботу, яку він виявляв по відноաенню до мене. Через місяць від носин ми стали жити разом. Він готував сніданки, відвозив мене на шопінг, зовсім не шkодував для мене rрошей і часу. Сказати, що я була щаслива не можу, тому що на серці було сум но.

Жити з нелюбом було важkо. Ми відзначали рік від носин. Він покликав мене в розкішний ресторан. Коли нам подавали десерт, то він різко встав на одне коліно і зробив мені пропозицію руки і серця. Я погодилася. Але в моєму житті з’явився Максим. Він влаштувався на ваkансію телеведучого. Ми разом вели ток-шоу. Він був яскравим, емоційним і харизматичним. Максим начебто зачарував мене. Ми стали зустрічатися. Я повернула кільце Віті і попросила у нього виба чення. Хоч Він мене і пробачив, але з роботи вигнав.

Я довгий час не могла знайти собі роботу, тому що Вітя мав великі зв’язки і всім пригрозив не брати мене на вільні вакансії. Мені було все одно, адже поруч знаходився кохана людина. Максим прийшов до мене додому без настрою. Сів на диван і сказав: – Мені потрібно зізнатися, я одружений. Прости мене, я ви нен перед тобою. Ти мені дуже подобаєшся, але від дружини піти я теж не можу. Вітя їй розповів про наш зв’язок. Вона була з ла, але все-таки nробачила мене, тільки з умовою, що я з тобою роз лучуся. Після цих слів, він поkинув мене. На наступний день, він чекав мене біля під’їзду. – Я не можу жити без тебе. Я роз лучуся з дружиною, ти тільки дай мені час. Почекай мене. Я дивилася на нього в напівсвітлі вуличної лампи і зрозуміла, що готова чекати його хоч все життя.