Саша, єдина дочка в одиниці матері, поїхала до далеких родичів. Жила в них і вчилася. Закінчила навчання і влаштувалася працювати на добрій посаді. Вийшла вдало заміж і прощай бід не життя. Її мати, світлошкіра блондинка Таня, зійшлася з роботящим чоловіком. Вона теж працювала, нормально жили, їм вистачало. У Сашка наро дився син. Вони часто приїжджали із сім’єю до матері на різних іномарках.
Мати Сашка має сусідку, Віра. Вона знала все і про всіх. Що передбачала, справджувалося, скільки не вір. Сашко куnила новий великий будинок із будиночком для прислуги. Вона покликала матір із чоловіком жити з ними. Таня продала будинок, який залишився від свекрухи, а квартира поки що не nродається. – Говорю я тобі, не nродавай квартири. Дочка твоя тебе в слуги кличе. Ти по дому господарюватимеш, і онука по уроках проводити, а чоловік твій-газон стригти, та машини мити. А раптом не зживете? «Хоч куди повертатиметься», — казала сусідка Віра.
Таня махнула рукою та пішла. За кілька днів вони поїхали жити до дочки. Минуло трохи часу, вони повернулися, підчепивши ту саму хворобу, і потрапили до ліkарні. Незабаром сусідці Вірі вдалося дізнатися, чому вони так швидко повернулися. – Кажу я вам, у них будинок великий, а батьків у будинку прислуги прибудували. А їли як у багатих прийнято: броколі та морську капусту, навіть олія не якщо. Поговорити теж нема з ким, все у своїх кімнатах. Чому Тані понесло туди, не зрозумію. У дітей свої улюблені люди з’являються, свої діти, а батьки вже просто мама та тато. Краще далеко жити від дітей, щоб ріднішим бути, – Віра вже насолодилася своєю правотою, але шкода їй стало Таню, – Нехай їхнє життя буде зі щасливим кінцем. Нехай і донька буде щасливою, хоч і не поруч. “Важко зізнаватись, що якійсь сусідці “Вірі” треба прислухатися” – зізналася Таня сама собі.
