П’ять років тому наша дочка поїхала закордон, бо вступила до ВНЗ. Вона завжди була розумницею і чудово вчилася. Там вона вийшла заміж за корінного американця. Ми підтримували зв’язок і дуже нудьгували. Було величезне бажання познайомитись із зятем і нарешті побачити доньку, але грошей на квиток не було. Минулого літа, на день народження чоловіка, я вирішила влаштувати йому сюрприз і подарувала квиток до доньки. Він був дуже радий. Дочка теж прийняла батька з розкритими обіймами.
Адже давно не бачилися, майже сім років. Чоловік її сподобався Олегові. Вони порозумілися навіть незважаючи на мовний бар’єр і різницю менталітету. У них багато спільних захоплень виявилося, обидва дуже любили прогулянки та рибалку. Коротше кажучи, мужики навіть в Америці, як виявилось, мають пристрасть до такого дивного заняття, як рибалка. Але була між ними й одна велика різниця. Наприклад, коли на ділянці у них зламався паркан після блискавки, Стівен, задумливо оглядаючи все, міркував про те, що потрібно викликати відповідного майстра.
Чоловік мій був здивований таким підходом. Він привіз інструменти з сараю і за дві секунди полагодив паркан, що стало дивовижною подією для новоспеченого, іноземного родича. Він був настільки здивований, що потім розповідав усім знайомим про це. Ситуація повторилася, коли зламалася пральна машина. Коли мій чоловік і її полагодив, то Стівен і зовсім був убитий наповал. Розлучилися з дуже гарним враженням один від одного. Цього року вже поїдемо разом із чоловіком. Стівен сам куnив квитки та запрошує нас.