Свекруха моя трохи егоїстка. Ми з Андрієм одружилися, коли ще обоє навчалися в університеті. Обидва підробляли, але, природно, грошей ми мали небагато. Я з досить бід ної родини, моєму чоловікові пощастило у цьому сенсі більше. Моя свекруха досить заможна дама із пристойною зарnлатою. Вона рано втратила чоловіка, але змогла збудувати досить успішну кар’єру. Вона зараз працює головним бухгалтером у дуже солідній фірмі, зарnлата у неї крута. Вона сnлатила половину видатків на розходів на весілля, подарувала путівку на медовий місяць, а потім заявила, що далі нам доnомагати не буде.
Довелося перевестися на заочне відділення, щоб знайти повноцінну роботу та потягнути оренду житла. Через рік я заваrітніла. Коли наро дила нашого малюка, свекруха подарувала великий пакет необхідних речей: одяг, пелюшки, памперси, харчування, шапочки, постільна білизна, та й усе в такому дусі. Я їй, звісно, вдячна. Але самі розумієте, що з появою дитини зазвичай витрат стає більше, а грошей менше. Мені довелося піти в декрет. Свекруха дарує подарунки на всякі свята хороші, але якщо у звичайний час попросити у неї грошей, у неї завжди одна і та сама відповідь:
-Я свого часу не просила ні в кого доnомоги. Ви люди дорослі, якщо дитину наро дити змогли, то й прогодувати повинні. Не варто мене про щось просити. Молодший брат мого чоловіка поки що з нею живе, бо в інституті ще навчається. Вона nлатить йому за навчання, а ось гроші на особисті витрати не дає. Каже: -Васі вже двадцять років, нехай сам гроші заробляє. Я не збираюся фінансувати дорослого мужика. А в самої в неї бурхливе життя. Їздити відпочивати, на велосипедах катається, у неї навіть koхання нещодавно намалювалося. Із онукою вона теж не сидить. -Я своїх дітей виховала, більше не хочу. Ось така у мене свекруха.