Ми з хлопцем зустрічалися вже півроку, і тоді ми стали замислюватися про весілля. Ось тільки обидва зупинилися на рішенні, що занадто розкішне весілля нам не потрібне. У нас є гроші на таке, звичайно, але ми люди прості. Вирішили просто зібратися в небольшом ресторанчику, з найріднішими, трохи поїсти, трохи потанцювати, і навіть плаття нареченої дороrе я не збиралася куnувати.
Минималистичненько, але зі смаком. Ви не подумайте. У нас, правда, є гроші. Мій хлопець працює в приватній компанії, а я працюю перукарем, ми обидва неnогано заробляємо, і можемо багато чого собі дозволити, от тільки мене з самого дитинства вчили бути дівчинкою самодостатньою, от і не звикла я проводити грандіозні торжества. Я навіть свої дні народження справляла простенько, але зі смаком. І ось підходить до мене чоловік, і дає листочок А4, кажучи, що це список гостей.
Від одного кінця до іншого було два стовпчики прізвищ, причому це з його боку. Адже деяких з них він навіть в обличчя не знав. А коли я його запитала про їжу, той взагалі відповів, мовляв, щоб не витрачатися, я і його мама приготуємо пару салатиків. Він вважав, цього на всіх би вистачило. Він думав, що на стільки людей, досить всього лише пару салатиків. А ще, коли я запропонувала замовити простенький тортік хоча б, він сказав, що його рідні солодке не люблять. Ну так весілля ж наше, причому тут його рідні?!