Чоловік мій завжди був занадто вимогливим і грубим. Проявів любові та ніжності з його боку я ніколи не бачила. Він це вважав телячими ніжностями, які недоречні. А якщо йому щось не подобалося, він міг одразу підвищити голос. Я була змушена завжди бездоганно виконувати свої обов’язки, щоб не нарватися на грубість. З часом все ставало лише гірше. Ви спитаєте, чому я все це терпіла? Любила просто як дурниця. Жінкам властиво розчинятися у від носинах, забуваючи про почуття власної гідності та свої потреби.
Це неправильний шлях, я вам одразу скажу. Якщо ви себе не поважаєте, то ніхто не поважатиме. У моєму шлюбі так і сталося. Повернулась я якось додому раніше, бо почувала себе погано. Григорій сидів на кухні, побачивши мене, насупився. Я лягла на диван, у мене голова паморочилася. -Грицю, чай мені зробиш? -Сама собі чай зробиш, не при смер ті ж! Я навіть не здивувалася, таке ставлення стало звичною справою. Потім я сама не помітила, як задрімала. Прокинулася через кілька годин і чую голос Грицька з кімнати:
-Котику, вибач, сьогодні нічого не вийде. Моя повернулася рано додому. Але нічого, я посварюся з нею у вихідні, і ми разом на дачу поїдемо. Я насилу взяла себе в руки. Прикинулася сплячою. Вранці мене розбудив чоловік і почав вимагати сніданок, тільки у відповідь я послала його на три веселі літери. -Сам собі йди щось приготуй, я погано почуваюся! Гриша настільки здивувався, що навіть нічого не сказав. Коли він поїхав, я зібрала всі його речі, все, що він куnував, та й викинула за двері. Чоловік, повернувшись із роботи, почав кричати на мене, що я пошко дую про все. Щиро кажучи, він дуже помилявся. Після роз лучення моє життя стало значно щасливішим.